-Частково, ти маш рацю, - заявив сав. - Присядемо до столу?
Я неохоче пдввся. Псля такого напруженого допиту, не особливо горв бажанням бути вдвертим. все ж поплентався до дубово лави. Ми присли один напроти одного Жуга вкрадливим голосом почав:
-Моя пропозиця дуже проста. Чи не бажаш попрацювати на мене? Скажмо так, зараз не вистача толкових хлопцв для роботи в Приказ тамних справ... Чув про такий?
-Що? - чесно сажу, що розгубився.
-Почнеш з загону особливих доручень, - продовжував муркотти сав. - Тебе ж навть рекомендували залучити до ц справи... правда не у нас, але сут це не мня... Ну що?
-Вибачай, - все ще розгублено казав я, - однак мен не зовсм зрозумло до чого ми йдемо... Ти звеш мене в Розшуковий приказ?
-А що тут дивного?
-Тю! Тльки-но ти докоряв мен пдозрлою пдготовкою... ледь не звав хадаганським шпигуном... раптом такий поворот в нший бк!
-Як кажуть ельфи: "Навть ворога слд тримати пд рукою".
Знову ельфи. Чи не занадто Жуга захоплються цим народцем?
-А якщо я не погоджуся? - прямо спитав у нього.
-Як нема, то й дарма, - посмхнувся сав. - Вже тод ти вибачай.
-Очманти... З калюж впав у болото! То ельфи... тепер ось ти...
-Що ельфи? - не второпав Жуга.
-Бачу, що всм пристав у нагод мй талант з област "особливих доручень", - сердито кинув я, потираючи кст рук. - Нхто з вас не хоче бути заплямованим, тому шукають дурнв, на кшталт мене. В цьому свт, дивлюсь, не залишилось няко морал...
Голова приказу вдкинувся назад, знову склав руки на грудях, мовби статуя втупився в мене своми водянистими очима.
-У тебе довол критичний розум, Боре, - неголосно вичавив вн з себе.
-Це погано, чи що?
-Це незвичайно, як для звичайно людини, - голова приказу тонко-тонко розсмявся власному каламбуру. Трохи згодом вн заспоковся та заговорив бльш серйозним тоном: - Ти шукаш у власному жит якусь мораль?
-Я вважаю, що вс ми повинн дотримуватись певних правил. Для когось це мораль, для когось церковн заповд, а для третх - закон.
-А-а-а, ти з тих, хто турбуться про те, як буде виглядати на суд Тенсеса? Що переважить - добр вчинки, або поган, так?
-Та до чого тут те? - розсердився я.
-Тод що тоб не до вподоби? - нахилився вперед Жуга.
-Вважаш, мен кортить за кимось лайно прибирати? Ще скажи, що я про те все життя мряв!
-Справа в оплат твох послуг?
-Знову за рибу грош!..
-Так поясни, що не так.
-Якщо мене пдштовхують до якогось вчинку, то я повинен для себе виршити, чи це правильно, чи н. Чи власно я хочу того, чи йде воно все лсом!
-Овва! Тобто я... тобто вс ми тут, в Розшуковому приказ, так соб нхазов дти, як пдбивають чесних громадян на погану справу? - посмхнувся Жуга.
-Мова йде про засоби... Оц "особлив доручення" мають дурний запах... до реч, якщо ми вже так вдверто почали, от скажи а ти сам не бошся того, що на тебе може очкувати в чистилищ? Чи повернуть назад, в Сарнаут, як примушу нас врити Церков, чи н?.. Серед народу ходять чутки, наче такий острв, куди вдправляються скри тих, кому не дають наступного переродження. Чи не буде так, що Тенсес на свому суд тебе вдправить туди, а мене навпаки - поверне, бо я, бач, свого роду нструмент у твох руках. Наказали - зробив. Пдневльна людина...
-Ох-ох-ох... так вже пдневльна... Та тоб, Боре, тльки проповдувати! Якщо чесно, то будь такий острв насправд, я б вважав за краще вдправитися на нього, нж перебувати тут. Чи ти також навно вважаш, буцмто я тут молоко з медом попиваю, пузо надаю? Наша справа дурно пахне - тут я погоджуюсь... Але вона конче необхдна. Конче!
-Кому? Тому, хто сидить бля корита та виршу кому та скльки з нього дати?
-Отже ти мен доказуш, що не треба боротися за справедливсть в цьому свт? - посмхнувся Жуга. - Кажи чесно... ми тут сам...
-Чесно? Гаразд! Скажу, хвоста не заховаю... Ти кажеш справедливсть? Боротьба за не? Згодний, це потрбно... проте якими засобами? Я не хвора людина, якй подобаться махати мечем праворуч-лворуч, коли й щось не сподобалось. Все що зробив до цього... навть вбивство Сверських... не вважаю ан поганим, ан благим вчинком. Однак це було викликано через мо власн погляди... правила... через мою мораль... А ти пропонуш мен виконувати тво накази. Ззнайся, ти хочеш щоб я пшов та когось вбив?
Жуга раптом голосно розреготався:
-Ти мн нравшся! Опрдлйоно нравшся! сл б сразу согласлся... клянусь Тенсесом... я б тбя отправл в яму! А сйчас вжу, што н ошибся! Ти нужний чловк!
-Не розумю.
-Я н зову тбя для какх-то лхх дл... Мн мно нобходм чловк со свой моралью... свом установкам... правлам... Свом кодксом! Свом понманм справдлвост! Умющй мислть кртчск, а н тупо сполнять чь-то забаганки. Ти опрдлйоно подходш.
Я ще бльше заплутався. Або сав з мною гра, або... або...
-Так що скажеш? - протягнув свою долонь голова приказу.
-Поясн, що я повинен робити...
-Шукати справедливсть! - широко посмхнувся Жуга.
в цей момент я згадав Баришеву з "пророцтвами". Чи вважати, наче пропозиця голови Розшукового приказу тю "просьбою допомоги з боку канйцв", як вона казала? Якщо я погоджусь, то це нбито буде одним з крокв до розумння власного минулого. Так обцяла лизавета.
