-Ви ще не бачили його ввечер, - голова мс обняв мене за плеч та потягнув вбк дверей. Здаться, мене хочуть здихатися. - До реч, - солодкувато пдспвував д Ардер, - сьогодн перший день свята Покровителя Арга. Скоро почнеться вистава. Шарль д Вевр, наставник бардв, обцяв показати щось неймоврне... Вам, обов'язково треба глянути. Виршено! Бернар супроводить вас, так би мовити, прогулятися по ельфйському кварталу.
-З великою охотою, - вдгукнувся паладин, пднмаючись з подушок.
-Корвн! Летус! Забезпечте наших друзв всм необхдним, - повернувся П'р до нтендантв.
Мен навть слова не дали сказати. Деклька секунд я з Першосвтом вже був оточений служницями, як провели нас до виходу з мс.
- що це було? - розгублено спитав хлопець, ледь зачинилися стулки дверей. - То притягнули сюди, а зараз нахабно випхали назад. Ти щось розумш?
Ми стояли на вулиц озираючись навсбч.
-Здаться, справа в мен, - припустив я. - Невже чимось х налякав?
З дверей вийшов Бернар. Вн показав невеликий капшук з грошима посмхнувся:
-Наказано вас розвеселити.
-Як мило, - удливо промовив я. - Схоже на вдкупн...
-Та ти даремно не скалься! - зауважив Бернар. - Мсце дурнуватого вояки було тобою промняне на розумника. Отже тепер ти для них небезпечний. Це ж треба стльки м наговорити!
-А що, власне, такого я м розповв? - обурився я. - що значить "м"? Ти що ж не в хнй компан?
-Я сам по соб...
-А як же "наказано розвеселити"?
У вдповдь Бернар одарив мене сердитим поглядом.
-До реч, навщо ж ти подавав мен знаки? - причепився я до паладина. Ми неквапливо рушили по вулиц. - Навщо пропонував бути вдвертим?
-Дурню! Я навпаки показував тоб бути обережним... А ти виклався, наче на сповд.
-Очманти! - плеснув я долонями. - А хоча, може то й на краще. Не сподобаюсь - хай виганяють.
-Смшна ти людина... навна... У подбних грах кожна фгура ма сво значення. ось замсть того, щоб зграти роль "тупого вояки", вд якого те потребують, що пти та щось принести, тоб закинуть таки завдання, що хай Сарн милу!
-Небезпечн?
-Не без того.
Ми мовчки уставились один на одного. Я сердився, що все ж попався на ельфйський гачок. А от Бернар, звсно, встиг вмити руки.
Привести нас з Першосвтом сюди не було його забаганкою. Навть сан та приналежнсть Церкв не дали можливост паладину обйти цю "просьбу" мс... Адже, впевнений, його примусили до того.
Друге питання, що Бернар мг би й порадити, як мен поводитися на цй зустрч. Часу для того було достатньо... Паладин просто вдсторонився... зграв роль провдника...
- що тепер робити? - спитав я у нього.
-Не хочу здатися вам снобом, але навряд вас зацкавить виступ Шарля д Вевра, - здаться Бернар намагався пожартувати. - На поцновувачв музики ви не тягнете.
-Дуже дотепно! - хмикнув я. - Але чекаю щось бльш серйозного, нж паладинськ жарти.
-Мен нчого тоб запропонувати. Так чи накше ти все одно будеш знаходитися пд протекцю Дому д Дазр. Можу лише порадити не квапитись з виконанням завдань П'ра... Посилайся на те, що ти служиш Аманд. Це допоможе виграти хоч якийсь час.
-Затягнув нас в ельфйськ тенета! - сердився я. - А тепер пропону клети дурня...
-Ти сам себе затягнув... ще на тому остров...
-Можна подумати, що в мене був вибр.
-Теж саме скажу про себе.
-Та припинить ви сперечатись! - прикрикнув Першосвт. - Раз ми в Ельфйському квартал, та ще й при грошах, то може справд погулямо?
-Душа жада свята? - посмхнувся Бернар. - Гаразд... два варанти. Перший, це вдвдування винно ресторац "Бурштиновий грот". Затишна обстановка, примна музика , звичайно, вино, вино вино.
-А друга? - запитав хлопець.
Тут Бернар чомусь подивився на мене:
-Друга, це Будинок Камелй. Флрт, одноденний романчик й... таке нше...
Оч Першосвта розширилися, а на обличч з'явилася дурнувата посмшка.
-Однозначно перше! - заявив я. - Той грот далеко?
-Десь з пвгодини ходу, - промурчав Бернар, повертаючи на ншу вулицю. Ми рушили за ним слдом.
Прогулянка тривала трохи довше. До реч, на вулицях побльшало ельфв. Стали з'являтися люди... А одного разу побачили й гберлнгв. Нарешт ми дсталися до просто з виду таверни, над входом до яко на вивсц ажурними буквами значилося "Янтарний грот".
-Ось прийшли, - посмхнувся ельф.
Всередин було дуже затишно. Знайшовши порожнй столик, ми зайняли його стали очкувати обслугу. На мо здивування, в цй ресторац не сидло жодного ельфа.
-"Бурштиновий грот" - тльки для нших рас, - пояснив Бернар. - Т, хто бажа розважитися в Ельфйському квартал, ходять в пару-трйку подбних мсць. Ну , звичайно, в Будинок Камелй.
Тишу прохолодною зали, освтлено тльки лхтарями-кульками яскраво-золотого кольору, раптово порушили звуки флейти. За мить пдключилися тамбурини. тут же клька жночих голосв струнко затягнули якусь веселу псеньку на ельфйськй мов. Ми з Першосвтом озирнулися та побачили на високому помост в лвому куточку таверни молодих двчат-ельфйок, одягнених в довг червон сукн з золотими узорами.
-Ти часто тут бував? - запитав я у Бернара, коли той заказав нам вина та пости.
-Я взагал мало вдвдую подбн заклади, - з серйозним обличчям вдповв той.
-А що ж так?
Паладин невдоволено вдмахнувся та раптом кинув:
