-А ти вже, кажуть, встиг в Розшуковому приказ вдмтитись?
-Нчого соб! - посмхнувся я. - Все ви знате!
-Зна тльки той, кому треба.
- що ж "требники" ще знають? Як я туди загримв?
-Мся вдряджала до Жуги переговрника, - вдповв Бернар. - Мабуть успшно, якщо тебе вдпустили.
-Мабуть успшно, - стримано посмхнувся я. - Знаш, друже, мен нод здаться, що Лга сама себе похова, бо ця прихована боротьба за верховенство в нй згубно вплива на днсть... Ельфи, люди, гберлнги - нби й разом, але постйно хтось з них намагаться перетягнути на себе ковдру.
-Це н для кого не секрет, - вдмахнувся Бернар. - Якби не загроза з боку мпер, то вже давно...
У цей момент нам принесли частування. Ми добре закусили, потм випили та паладин продовжив перервану розмову:
-До реч про "ковдру". А ти, Боре, знаш, чому виникла ворожнеча серед раси людей? Мж вами, канйцями, та хадаганцями?
-У загальних рисах. Буцмто Тенсес Нзб щось не подлили...
-Ех, люди, люди, вам...
-...вам власна сторя не цкава, - перекривляв я паладина, продовжуючи за нього фразу.
-Цкава, - подав голос Першосвт. - Мен мй батько дещо розповдав... Коли вн на Святй Земл воював, то все це чув вд священикв.
-Ну, давай, розкажи нам, - махнув я рукою.
Хлопець зняковв, але все ж взяв себе в руки почав:
-Ми, люди, прийшли з пвноч. Це було за часв Старо Ери. Племена аро - так тод звалися люди, - Першосвт облизав губи. Видно, що подбна промова йому давалася важко. - потрапили ми... на руни мпер джунв... В цей же час туди з сходу прийшли орки. Людям довелося об'днатися пд проводом двох Великих Магв - Тенсеса Нзба, щоб подолати орду...
Бернар зупинив жестом Першосвта, явно шкодуючи його:
-Давай я продовжу, - посмхнувся ельф. - В кнц третього тисячолття Старо Ери ви, люди, дйсно облаштувалися на рунах мпер джунв. Тод й з'явилася держава Каня... Я про те вам колись розповдав.
-Ти про боротьбу мж Тенсесом та Нзбом? - спитав я.
-Так... так... Новй держав був конче потрбний правитель. при чому один, а не купа... Претендували обидва маги, у обох були як прихильники, так вороги. Зрозумло, що подбне протистояння призвело б до громадянсько вйни. Щоб цього уникнути, Тенсес та Нзб прийняли ршення про подинок. Хто перемг, ви вже знате...
-Тенсес, - захитав головою Першосвт.
-Так... Нзб же потрапив в пвденн пустел... туди, де колись жило плем'я людей Зем. На той момент в цих землях жили кочов людськ племена. Вони досить привтно прийняли Нзба... Все через те, що серед х народу снувало пророцтво, мовляв, настане такий день, коли "в золотих псках пустел з'явиться людина, котра впаде з неба", яка поведе хадаганцв до панування над всм свтом. От так справи!
-Тобто через цю... цю... дрбничку... й виникло протистояння мж мперю та Лгою? - здивувався я.
-Тод вони ще не були н Лгою, н мперю... А ти, Боре, чекав якихось билинних сторй? - посмхнувся Бернар. - Все в житт вдбуваться через якусь дрбничку... А вже пзнше до не додають вигадану легенду. Мало того, ще й з моральним пдтекстом.
-Звдки так пзнання? - спробував пдколоти я Бернара.
Той хмикнув та потягнувся до келиха з вином. Я догриз свою порцю смажених перепелв, допив вино й вийшов освжитися на вулицю.
Сонце вже сховалося за будинками. Небо набуло яскраво-червоного вдтнку. Лхтар на стнах будвель налилися теплим свтлом. Я вдйшов за кущ та подзюрив пд стну.
-Рука помощ! - раптом пролунало ледь не над самим вухом.
Вд несподванки я здригнувся трохи не налив соб на носки чобт.
-Будеш так пдкрадатися, - кинув через плече, - отримаш наступного разу стусана.
Поруч стояв непримтний молодий хлопець в синьому жупан. Те, що вн так тихо наблизився, мене насторожило.
Я закнчив справу, заправився та сухо спитав:
-Що тоб?
-Ви б н хотл проуляца до Блова озра?
-Я не рибалка. Мен те не цкаво.
-А там свох рибаков хватат, - хлопець зщулився. - Дло в друом. Надо б вияснть ко-што.
-Завтра вранц приходь до шинку За Корчаково... до "Краснова птуха"... Якщо прийдеш то поговоримо що до Блого озера.
-Хорошо... Прду. Ми парн настойчви.
Хлопець недобре посмхнувся рзко кивнув головою на прощання. За хвилину вн зник за рогом, а я озирнувся та неквапливо пшов всередину ресторац...
7
...Спав я погано. Крутився. Все через т клят думки. хто х тльки створив? Кому з богв було так весело, що вн надав людин можливсть мркувати, та й мало того - робити те перед сном?
Псяче хутро! Та йдть ви геть! Завтра зранку загляньте, а не зараз! - знову я перевернувся на нший бк, наче це могло допомогти мен заснути. Але щось всередин завзято гризло свдомсть, тим самим вдганяючи бажаний сон.
Рядом тихо посапувала Зая. Вона скрутилася калачиком, буцмто маленька дитинка, та щльно притислась до мене спиною, обпалюючи свом гарячим оголеним тлом. Але жноча присутнсть також не заспокоювала розбурханий розум.
Мабуть нтутивно я вдчував, що вийшов на якусь нову стежку у власному житт. тому напевно мозок зараз намагаться вияснити мо мсце в тй гр, яку затяли ельфи. До реч, згадував я про сава. Про "руку допомоги". В результат отримав таку кашу думок, що сам Нхаз не розплута!
Врешт-решт свдомсть втомилася я провалився в глибокий сон.
