знову бачив в ньому корабл з хижими контурами... чись мертв тла... ту тамничу фгуру, яка схилилась над мною... Залзна маска закривала лише половину обличчя. Незнайомець вдкрив рот, наче хотв щось сказати. з темного отвору гучно понеслося:
-У-у-у...
-...ркууу! - закнчив хазяйський пивень за вконцем. Ще мить вн знову загорланив: - Ку-ка-р-кууу!
Псяче хутро! Я ледь не звалився на пдлогу. Де? Що? Хто?.. Тьху ти! Це ж я в кмнат у Корчаково!
За поряд не було. Мабуть знову "чаклу" в подклет.
Ранок був похмурим, як мй настрй. Чомусь в голову знову ползли яксь недобр думки. Видно все ж вчорашнй день тому виною.
Сндали ми з Першосвтом рунтовно. Я його вдразу попередив, що вечер може не бути.
-Чого це? - затягнув вн, немов вередлива дитина.
-А того! - рзко вдповв я, приятель зрозумв, що мй настрй бажа кращого. - Сндамо, збирамося висувамося. хати далеко.
-хати? - перепитав Першосвт.
Я не вдповв, а лише продовжив сти.
Рано вранц, ледь вийшов на двр освжити голову, тут же зткнувся з вчорашнм посильним з Розшукового приказу.
-Ти що ж, пд стнами трактиру ночував? - роздратовано спитав я. подзюрити наодинц не виходить!
Хлопець звнув та пробурмотв якесь привтання. А потм, ще раз широко роззявивши рота, почав казати, що мен треба сходити до якогось там вана Овсова, та взяти у нього коня.
-ван Овсов? - посмхнувся я. - Що за прзвище?
-Прозвщ, как прозвщ! - знизав плечима посильний. Вн витягнув з кишен капшук та протягнув його мен. - Вот дньг на походни расходи. Отчйота за нх ми н трбуем, но... но Жуга просл прдать, што обично во "просьби" виполняют... с большой охотой... Нкто н отказиваца н расказиват, што н можт сдлать...
-Ось що, хлопче, передай свому Жуг, що про подбн "нагадування" вн може забути. Принаймн, коли звертаться до мене. Второпав? - я нахилився вперед.
Посильний скорчив таку пику, наче проковтнув жирну муху, тепер готуться блювати.
-Вам щйо што-та нада? - спитав вн. - Как-то пожланя?
Я на мить задумався, а потм прямо заявив, що хотв би отримати непоганий лук ще один меч.
-Харашо! - кивнув хлопець та повдомив, що мен занесуть трохи пзнше.
ледь ми з Першосвтом сли сндати, якийсь чолов'яга дйсно притягнув зброю. Лук був досить непоганий. Тятива новенька. Меч також стерпний. Я примряв його, махнув пару разв, та вдав товаришев.
-Тримай! дивись не пропий! - закинув йому.
-Та чого ти! - образився Першосвт. - То вийшло випадково... Так куди нам хати? - причепився вн з питаннями.
-До Блого озера...
-Агов! Далеченько! що там?
-Справа...
Вдповв грубувато. Хлопець знову вдчувши, що я чимось невдоволений, потупив оч та ображено заторохтв ложкою по мисц.
-Ти все рвно не знаш, чим себе зайняти, - додав я. - Чому б з мною не розважитися?
-Щось не помтно буцмто ти деш розважатися. Що то за справа?
-Розшуковий приказ просить допомогти.
-Хто? Що? - парубок аж застиг.
-Не горлань на весь трактир, - цикнув я. - Ти з мною, чи н?
-Ну... з тобою...
-Тод сндай веселше! Поговоримо по дороз.
Вчора, до реч, я пропонував Бернару пти з мною. Ледь ми вс вийшли з "Бурштинового гроту", спитав у ельфа про його плани на завтра.
-А що ти хочеш? - зупинився паладин.
-Та мен одна справа пдвертаться...
Наш погляди схрестилися. Ельф трохи зачекав та обережно спитав:
-В яку авантюру ти намагашся всунутися цього разу?
Я озирнувся та неголосно розповв про пропозицю збоку Жуги сава.
-Отже, ти погодився працювати в Розшуковому приказ? - вислухавши мене, проговорив паладин. Здаться вн був незадоволений. - що ти хочеш вд мене?
-Скорш за все завтра вже запропонують якусь справу. Натякають про Бле озеро...
- що там?
-Хтозна!..
-Тод все ще не розумю, навщо тоб я.
-Чесно ззнаюсь, що й сам не знаю... Можливо хочу мати поряд надйного товариша.
-А Першосвт тебе не влаштову? - ельф кивнув на хлопця, що дзюрив бля кущв.
-Ти ж розумш, про що йде мова!
Ельф опустив оч й задумався.
-А я тоб дйсно потрбен? - вкрадливим голосом запитав вн.
-Хто ж мен поради давати буде? - спробував пожартувати я.
-Здаться, Жуга не буде радий, коли до його справи пдключиться хтось з ельфв. тим паче з Церкви.
-А вн мен не ставив умови, кого брати з собою... Так що вдб'юся.
-Гаразд. Можу спробувати, проте не обцяю... Давай так, у мене завтра зустрч бля лсопилки, бо бач також маю деяк справи.
-Голова мс щось пдкиду?
-Скорш Церква, - трохи роздратовано промовив ельф. - Отже, якщо я тоб все ж знадоблюся, шукай мене там.
На тому поршили.
Чесно ззнаюсь, я дйсно не знав, чому просив допомоги у Бернара. Це вийшло якось спонтанно. Можна було послатися на те, що мен потрбне пдстрахування, яке Першосвт надати б не змг... Але насправд, це все притягнуте за вуха. Я йшов по болоту... незнайомому болоту... Де ховаться трясовина, де мене чекають пастки - не вдомо. Тому крутився то бля одного берега, тобто Розшукового приказу, то бля другого - ельфв.
"Отже, ти бошся, - посмхалась друга моя частинка. - Ззнайся, що ти бошся".
Я сердито цикнув на не та застукотв ложкою.
Двчата принесли нам з Першосвтом свжоспечених вергунв.
-Ето от хазяйк, - повдомила одна з них.
-Вельми дякумо, - глухо промовив я, скоса поглядаючи на задоволену фзономю Першосвта.
