Вн ще вранц ставив питання, чому я не ночував у свой кмнат, а потм став принюхуватися до мене, явно вдчуваючи запах жнки. Першосвт, звичайно, нчого не сказав, але, думаю, пдозрював про мо походеньки.
От цкаво, чому Зая стала до мене, м'яко кажучи, прихильна? - промайнуло в голов. - В чому справа?
Я тут же погнав ц думки геть, бо сам, здаться, вкрився червоними плямами.
Посндавши та збравшись в дорогу, ми з Першосвтом рушили на пошуки Овсова, як виявилося - довол вдомого в Свтолсс коняра. Його випаси знаходились десь за Пвденною Берестянкою, а тут цей чолов'яга мав лише деклька стайнь на околиц Портово слободи, як слугували для продажу коней. Десь за пвгодини ми нарешт вийшли на них.
-Та он-н-на стот! - хитнув головою малий хлопець, у якого Першосвт спитав про Овсова. - Оцьтой дядька!
Вн вказував на високого багато роздягненого чолов'ягу, котрий крутився бля паркану давав команди чубатим парубкам, що возилися з парочкою коней.
-Ти што творш, Глб? - обурювався Овсов, розмахуючи батогом. - Первий раз грву чшш? - дал посипалася брудна лайка.
-Це ви ван Овсов? - запитав я, пдходячи ближче.
-Ну я, што? - чоловк рзко повернувся втупився в нас чорними, мов нч, очами. - Ви з Городскова прказа? Так я щйо вчра расплатлся! подушний дал, чтвртну...
-А я схожий на збиральника подат?
Овсов завмер та окинув мене поглядом зверху донизу. На якусь мить його оч застрягли на мечах, що явно вдрзнялися вд звичайних, котр таскали мсцев стражники.
- чо тб нада? - сухо спитав вн.
-Ми з Розшукового приказу. Нам наказано взяти у вас трьох коней.
С приводу трьох - це вже моя задумка. Посильний казав про одного, бо вважав, що на справу поду лише я. Проте, набравшись нахабства, мен спало на думку вимагати бльше.
-Да? Можт чтир? Пять? - Овсов поставив руки в боки, а потм смачно вилаявся. - Ви там в свойом прказ совсм обнаглл!
-Можу залишити залог, - спокйним тоном запропонував я.
-Тогда уж полную стомость жрбцов! А то угробт мн жвотнок помнай как звал!
-Повну? Мен стльки грошей не дали... тим паче на трьох коней!
-Ну на нт, суда нт! - Овсов розвернувся, демонструючи свою спину.
-Раджу дослухатися мо пропозиц, - все так же спокйно промовив я. - А то цього не буде. Отже, десять умойрських "орликв"!
Чолов'яга хмикнув та сказав, що за так грош ми з Першосвтом можемо купити три кози, та на них хати куди нам заманеться.
Треба вдмтити, що я вже трохи розбрався з лгйськими грошима. Мозок анчого не пам'ятав з мого давнього життя, тому приходилось всмоктувати знання ледь не з самого найпростшого. при тому я намагався не демонструвати власного нерозумння навколишньо обстановки.
Отже, в Лз, як мж ншим в Хадаганськй мпер, ще здавна карбували монети з мд, србла та золота. Не дивлячись на протистояння сторн, мж ними снувала й торгвля. Правда, вона здйснювалася через третх осб - так званих вльних торговцв. Чесно ззнаюсь, що мен не траплялися мперськ монети... Та, мабуть, цього не буде, бо кожна з сторн суворо слдкувала за своми грошима.
В столиц на монетному двор в основному карбували србн монети, як в народ стали прозиватися "новоградками". Вони, до реч, вважалися в Лз повноцнними грошима, можна навть сказати, були таким соб еталоном. нш србн монети через те згодом вдйшли в минуле. П'ять таких "новоградок" у мняйлв йшли нарвн з одним лгйським "орликом" - золотою монетою, яку карбували в мст Плагат, що на Умойр - давньому канйському алод, яким зараз керувала намсниця Смяна.
Мдяки ж робили вс, кому не лнь. Правда найвдомшими стали сврйськ "копйки" з червоно мд, на яких зображувався гербовий знак того алоду - списоносець на кон, що скаче, атакуючи тигра. нш мдяки мали власн назви: "мечники" - умойрськ монети, "щитки" - ц виробляли на нгос. Всх не перелчити. Але ось, як у випадку з "новоградкою", "копйчан" монети виявилися з достеменною вагою, тому швидко поширювалися по всй Лз. До реч "списоносцв" вдтепер приурочували до образу мператора Валра Четвертого, мовляв вн за легендою перемог якогось здоровезного звра...
Ще, ззнаюсь, я вже трохи почав орнтуватися в столичних цнах, як на товар, так на працю. Фунт печеного хлба, наприклад, в Новоград коштував пвтори копйки. А от скажмо фунт яловичини близько сем. Цлий гусак - шстдесят. Кошик карасв з мсцевого озера - три копйки. А коров'яче масло - чотирнадцять.
Цни були пд бльш-менш суворим контролем мсько влади, регулювалися прийнятою на певний термн таксою. Бувало, розповдали мен, що гендляре "бунтували", скаржачись на малий прибуток, починали самостйно роздувати цни. тод, дивлячись з обставин, столична влада або йшла на поступки й видавала новий циркуляр з рекомендованими цнами, або строго карала торговцв... Так, наприклад, сталося в перод бунтв на Форокс, коли з соляних шахт довгий час в Свтолсся не надходила сль. Тод вартсть цього продукту зросла з тридцяти копйок до смдесяти за пуд. Мський приказ тут же видав розпорядження опустити цни до колишнього рвня, а тих, хто не дослухався "поради", жорстко покарали, вдбравши сль з складв та вддавши городянам по смхотворнй цн.
