Продемонстрований знак Розшукового приказу наче повинен був заспокоти мене, але все одно всередин щось невдоволено гризло свдомсть. З ншого боку, пдстав для того, щоб продовжувати цлитися в Матвя не було. Якщо вн дйсно посланець сава, то непоганим буде вдверто з ним переговорити. Деклька мсяцв спостергання повинно дати якийсь результат.
Я прибрав стрлу та зробив клька крокв вперед. Дистанцю залишив таку, щоб встигнути вихопити меч та зайняти бойову стйку. Береженого Сарн береже.
- як спостереження? - запитав я. - Що цкавого побачив?
-Хмм! - здаться тепер Шрама охопив сумнв що до мене. - А ти не назвався...
-Бор... Головорз... Чув про такого?
Матвй нахмурився. Було помтно, що вн щосили намагаться пригадати чи дйсно чув про якогось Бора Головорза. Якщо заявить, буцмто чув, то буде смх!
-А ти сам звдки? Чи не з Форокса? - насупився Шрам.
-Ага... Як здогадався? - прибрехав йому у вдповдь.
-Зовн схожий... Та й вимова типова...
Що до вимови, тут вн явно лукавив. Або не розбрався.
-Так що цкаво знайшов? - знову спитав я.
-Та рзне, - Матвй знизав плечима. Очевидно не квапиться бути вдвертим. Дали б мен таку бляху, козиряв би нею праворуч-лворуч. Тод й ври було б до мене бльше.
-Я так зрозумв, що у лсовикв з'явився новий вождь, - це була моя спроба розтопити недовру мж нами. Говорив спокйно, дловито та вдносно вдверто. - Вчора розмовляв з вождем Анчутою. Вн каже, що той вождь... Брум, здаться... пропонував водяникам травити рибу, яку вони продають в столицю.
-Лсовики - то суцльний головний бль, - захитав головою Матвй. - Я намагався спробувати послдкувати за ними, але це занадто важко зробити. В Озерному урочищ й кроку не ступити, щоб не натрапити на лсовикв... А знаш, як ревно вони спостергають за власною землею? Як вдносяться до чужакв?
-Там, кажуть, муха без дозволу на лоб цятку не поставить! - закивав я, хоча треба ззнатися, що насправд анчого не знав про вибрики лсовикв. Просто виршив трохи злукавити, тому з дловим видом повдомив про суперечку мж гберлнгами й лсовиками стосовно лсу для будвництва кораблв.
-Так, так, - погодився Матвй, озираючись навсбч. - Псля того як вождем став той Брум, все змнилося. не в найкращий бк!
-В чому ж проблема? Чого т лсовики так колюч, буцмто жаки?
-Та Нхаз пйме тих дикунв! - сердито вдмахнувся Шрам. - От коли починали тут будувати столицю, треба було вчинити так само, як з водяниками! все б налагодилося!
-Тобто?
-Виселити на хрн! А хто не погодився б.., - тут Матвй зробив характерний жест, який явно недвозначно натякав на вбивство. - Загнали б сюди кнноту та полк рестровикв, спалили б пару поселень... особливо буйних повсили б вздовж сверйського тракту - була б тиша й благодать! Вважаш, анчутки попервах не бунтували? Та ще пак! Але м швидко роги обламали та зябра повисмикували! Мен один старий ветеран розповдав, як вони потрошили цих жаб прямоходячих. Як заганяли х в болото... Ще б трохи й Свтолсся було б очищено вд цих потвор.
-А що ж з лсовиками? Чого тод не билися з ними?
-Були сутички, проте не так... А взагал кажуть Айденус був проти подбного... Наказував з усма домовлятися... А лса в Озерному урочищ, з слв гберлнгв, просто казка! Так б корабл побудували - хадаганц вд заздрост б повсиралися! Але домовитись з Брумом не вдаться, тепер приходиться ледь не з гвна судна робити!.. А прояви б ми в т роки силу, мали б шовкових лсовикв, на кшталт анчуток. Мало того, що лс для суден вльно б добували, так той же Брум сам би його нам рубав!
Шрам чомусь зтхнув та задумливо глянув кудись вбк.
-А справа тльки в Брум? - спитав я. - Мен водяники казали, наче до лсовикв яксь пдозрл особистост ходять.
-Ти знаш, Боре, клька разв, - промовив Шрам, - мен вдалось спостергати, як до лсовикв приходили яксь люди. От тльки простежити за ними до кнця не вдалося... В урочище просто так не зайдеш!
-Псля слв Анчути про незнайомцв, ззнаюсь тоб, я тебе за такого й прийняв. Так що вибачай, коли образив!
Насправд, це була не щира заява. Хоча я доброзичливо посмхався, проте все ж брехав Матвю. Черв'ячок, який гриз свдомсть, дос не мг вгамуватися.
-Та нчого! - вдмахнувся Шрам. - Бува... Ми, канйц, завжди один з одним порозуммось...
-Слухай, друже, а що там кажуть про вовкв? Мовляв, тих розвелося на пдступах до Берестянки - тьма тьмуща! Чи так?
-О, таке! Сам бачив чималу зграю, та й таких здоровезних вовкв, що хай Сарн милу!
-Може це справа рук лсовикв? Як з тими клщами, що зараз облпили Схдну вирубку, га?
-Знаш, сам про те думав! А ось у мене пару мсяцв тому була сутичка з лсовиками... Хоча, як сутичка? Скорш посварилися трохи, бо я, бач, без хнього нхазового дозволу ходив по урочищу! Тод одна з тих лярв прямо заявила, буцмто ми, люди, ще пошкодумо, що в хнй лс сунулися. Отже, може це вони творять усляк злодйства! Чаклують, хай м грець!
-Оттаке! - продовжував я грати свого хлопця. - Слухай, тод вважаю, що м хтось допомага? От дивн люди, котрих ти бачив в урочищ... Знати б, хто вони так.
