Ну, добре! - промайнуло в голов╕. - В цю гру можна з╕грати й по-╕ншому. Зроблю все по-сво╓му.
-Отже, на мене кидають Дедяту, - похмуро почав я. - ╤ кого дають в допомогу? Хто п╕де з╕ мною?
-Хто? - Чаруша роблено здивувався. - Якщо у тебе нема╓ сво╖х людей, то доведеться все робити самому.
-Ц╕каво... Я вважав, що зазвичай в Розшуковому приказ╕ роблять одну сп╕льну справу, тому допомагають...
-Ха! - Чаруша ляснув себе по пузу. - Скоро поймйош, што у нас на служб╓ всйо н╓ так, как у вс╓х. Т╓б╓ л╕ш видают задан╕я... ну ещйо д╓н╓╜... а всйо ╕но╓ твоя л╕чная забота. Хоч╓ш, ╕д╕ к найомн╕кам, хоч╓ш - свой отряд соб╕рай... Дам т╓б╓ сов╓т: лучш╓ ╕м╓ть за сп╕ной пров╓р╓них люд╓й.
-Чудово! - з ╕рон╕╓ю кинув я. - Слухай, якщо ти вже почав радити, може тод╕ ще й поясниш, який мен╕ з усього цього зиск?
-Зиск? Ма╜у т╓б╓ сказать, какой у м╓ня.
-Вважа╓ш, мен╕ це буде ц╕каво?
-Скор╓╓ познават╓льно... Ти нанялся до ╤са╓ва, а раз так, то н╓ч╓во жаловаца!.. М╓жду проч╕м, отряд у т╓бя уж╓ ╓сть! - Солодов хитнув головою вб╕к Стояни, Першосв╕та та Бернара. - Мн╓ расказивал╕, как ви вч╓тв╓ром курол╓с╕л╕ на том остров╓... Так вот, найд╕ Д╓дяту ╕ виясн╕, што он удумал.
Солодов д╕ловито смикнув св╕й рем╕нь та п╕шов до сво╖х пом╕чник╕в. Я ж нервово ткнув кам╕нчик п╕д ногами та прис╕в на бережку.
Незабаром п╕д╕йшов Бернар, а за ним ╕ Першосв╕т. Пики скривили так╕ питлив╕, наче у хитруватих мишиних нишпорок.
-Мен╕ ось ц╕каво, - кинув я ╖м, - а чого ви вс╕ при╖хали ╕з цим Солодовим?
-Ну я, - почав Першосв╕т, - виконував тв╕й наказ... По╖хав до столиц╕, там мене ╕ захомутали...
-А ти ж мене сам кликав на допомогу, - посм╕хнувся ельф. - Просив ради... ╤ ось я тут.
-См╕шно, - хмикнув я.
-А що трапилось? Чого ти такий сердитий? - тихо спитав Першосв╕т, кидаючи косий погляд вб╕к Солодова та його пом╕чник╕в.
-Зв'язалися ╕з тим Розшуковим приказом на свою голову! - прошип╕в я. - Треба в Заозер'╖ декого розшукати...
-Де саме? - д╕ловито спитав ельф. - ╤ кого?
-Якогось Дедяту... бандита... та вбивцю, хай йому грець! В╕н перехову╓ться в Заозер'╖, а де саме - одному Н╕хазу в╕домо. А взагал╕ - не подоба╓ться мен╕ все це!
-Що саме? - не второпав Першосв╕т.
-Все! От в╕дчуваю якусь пастку... як╕йсь п╕дступ... п╕дленький п╕дступ... Мен╕ взагал╕ ╕нод╕ зда╓ться, що тут... навколо мене... завжди щось не так... але я н╕як не можу зрозум╕ти що саме... Н╕як! Часом таке в╕дчуття, що я всередин╕ якогось горщика... намагаюсь нього вибратися... ╤ ледь т╕льки вда╓ться те зробити, як виявля╓ться, що потрапив в ще б╕льший горщик. А за ним наступний... От що це за н╕хаз╕вня така?
-Ти, друже, не думай так багато, - хлопнув мене по плечу Бернар, - а то вош╕ заведуться!
Не характерний для нього жарт. Мабуть, таким чином паладин хот╕в мене хоч тр╕шечки п╕дбадьорити.
Я глянув назад та пом╕тив Стояну, яка задумливо сид╕ла б╕ля ст╕ни г╕берл╕нгського будиночку.
-Ну з вами зрозум╕ло, - кинув я хлопцям, - а чому Стояна при╖хала?
-От в╕дчував, що нам буде потр╕бний сл╕допит, - знову весело промовив ельф. - Це я ╖╖ вмовив допомогти... м╕ж ╕ншим - тоб╕. Тому Стояна ╕ погодилася.
-Сл╕допит нам д╕йсно потр╕бний, бо куди ╖хати, нав╕ть не знаю.
-Так, - захитав головою Бернар, - Заозер'я - поняття довол╕ широке. Це не т╕льки Ведмежий л╕с, а також й Коржов╕ луки, що тягнуться вздовж Серпа, аж до Смоляного бору...
-Якого серпа? - не второпав я.
Бернар прис╕в навпоч╕пки, взяв маленьку г╕лочку та накреслив на земл╕ щось на кшталт круто╖ дуги. Наступним рухом в╕н домалював до не╖ жирну пряму л╕н╕ю, а поряд з нею, зда╓ться, яйце.
-╤ що це? - наблизився Першосв╕т.
-Вважай це мапою, - ельф ледь пом╕тно посм╕хнувся. В╕н глянув на мене, та почав поясн╕ти: - Ось ця дуга - Зуренський Серп - г╕рський хребет, який оточу╓ Св╕тол╕сся майже по всьому зовн╕шньому кордону. Його, так би мовити, гострий к╕нець леза доходить аж до судноверф╕ на заход╕ алоду. Ось тут за Сх╕дною вирубкою про╖зд в Темноводдя, - паладин п╕дтер дугу приблизно посередин╕.
-А що це за яйце? - спитав Першосв╕т.
-Б╕ле озеро, - пояснив Бернар. - А "рук╕в'я серпа" - насправд╕ частина с╕в╓р╕йських г╕р. В м╕ст╕ з'╓днання "леза" ╕ "рукоят╕" - розкол, кр╕зь який прот╕ка╓ Вертиш - головна р╕чка С╕в╓р╕╖.
-Це вертишськ╕ пороги? - перепитав хлопець.
-Так, вони там як раз ╕ знаходяться... Оця частина ╕ ╓ Заозер'ям, - ельф обв╕в паличкою територ╕ю в╕д Б╕лого озера до п╕дтертого про╖зду в Темноводдя. - Тепер уявля╓те, яку частину в╕ддав нам Чаруша для пошук╕в? Без сл╕допита буде важко це зробити...
Я присвиснув: д╕йсно шматок немаленький. По такому можна м╕сяць вештатися... та ╕ не факт, що при тому щось знайдеш.
-А ц╕ що ж будуть робити? - спитав Першосв╕т, вказуючи на Солодова та компан╕ю.
Я неохоче розпов╕в про ╖хн╕ плани, однак про вбивство Брума промовчав, натякнувши на те, що вождя просто хочуть привести в столицю для розмови.
