Роберт Ґалбрейт
ЧОРНИЛЬНО-ЧОРНЕ
СЕРЦЕ
Детектив Корморан Страйк
Книга 6
Коли до офісу детективів приходить перелякана Еді Ледвелл, благаючи про розмову з Робін Еллакотт, приватна розслідувачка не знає, що й думати. Еді, співавторку популярного коміксу «Чорнильно-чорне серце», переслідує таємнича особа з інтернету, що називає себе Аномія. Еді конче треба дізнатися, хто ця людина. Робін вирішує, що у такій справі агенція допомогти не може — і більше не згадує про цей випадок, аж поки за кілька днів не надходить шокуюча новина: Еді викрали, використавши шокер, та вбили на Гайґейтському цвинтарі, де відбуваються події «Чорнильно-чорного серця». Робін та її напарник Корморан Страйк розпочинають квест, намагаючись встановити особу Аномії, і вступають до лабіринту онлайнових псевдонімів, ділових інтересів та сімейних конфліктів, у якому годі розібратися. Ця справа змусить Страйка та Робін вичерпати власні детективні таланти до самісінького дна — а ще піддасть їх новим жахливим загрозам.
Оцифровано телеграм каналом
«БУКХАБ»
https://t.me/bukhab
Якщо знайдете помилки – будь ласка відпишіть в телеграм каналі.
© Landes (оформлення) — 8.07.2024
Відформатовано для книгосховку Книжкового хом'яка
Мері Елізабет Кольридж,
ПРОЛОГ
Генрі Ґрей,
член Королівського товариства Лондона,
1
Мері Елізабет Кольридж,
З усіх пар, що того четвергового вечора сиділи у барі «Ріволі» при готелі «Рітц», найкраще — наскільки можна було судити збоку — проводили час двоє, які парою не були.
Корморан Страйк та Робін Еллакотт, приватні детективи, ділові партнери та самопроголошені найкращі друзі, святкували тридцятий день народження Робін. Коли вони прийшли до бару, який нагадував скриньку для коштовностей у стилі ар-деко — золото й темне дерево стін, панелі з матового скла від «Лалік» — обом стало трохи ніяково, бо кожен усвідомлював, що цей вихід відрізняється від усіх інших, що вони мали за майже п’ять років знайомства. Це уперше вони проводили вечір разом поза контекстом роботи, без колег чи друзів і не через травму (кілька тижнів тому трапилася така історія: Страйк випадково підбив партнерці обидва ока і як вибачення пригостив її каррі).
Ще більша дивина полягала у тому, що обоє виспалися та виглядали якнайкраще. Робін надягнула вузьку блакитну сукню і розпустила рудувато-біляве волосся; її партнер зауважив зацікавлені погляди, якими проводжали її чоловіки у барі. Страйк уже сказав їй комплімент щодо намиста з опалом, який лежав точно у ямці під горлом; то був подарунок від батьків Робін. У золотавому освітленні бару крихітні діаманти оправи виблискували осяйним ореолом, а коли Робін рухалася, у глибині опалу загорялися червоні іскорки.
Страйк убрався в свій улюблений італійський костюм з білою сорочкою і темною краваткою. Зголивши бороду, яку донедавна відрощував, він став ще більше скидатися на такого собі Бетховена з поламаним носом та зайвою вагою, але коли офіціантка, яка принесла Страйку перший «олд-фешнд» за вечір, тепло йому усміхнулася, Робін згадала слова Сари Шедлок, нинішньої дружини її колишнього чоловіка: «Він такий... дивно привабливий, чи не так? Ніби пошарпаний, але мені таке до вподоби».
Чи не брехуха? Сара любила гладеньких красунчиків, що доводило її довге та зрештою успішне домагання до Метью.
Сидячи одне навпроти одного у леопардових кріслах за столиком для двох, Страйк та Робін врешті-решт перемогли ніяковість за допомогою розмови про робоче. За обговоренням поточних справ агенції кожен подужав по міцному коктейлю; їхній гучний сміх уже почав привертати увагу і працівників бару, і клієнтів. Скоро у Робін блищали очі та рум’янилися щоки, а Страйк, який габаритами значно переважав партнерку і краще переносив алкоголь, вжив досить бурбону, щоб відчувати приємну легкість та розслабленість.
Після другого коктейлю розмова звернула на більш особисті теми. Страйк — позашлюбний син рок-зірки, який бачив батька двічі за своє життя — розповів, що одна з його зведених сестер, Прюденс, просить про зустріч.
— А що їй треба? — спитала Робін. Вона знала, що батько Страйка був тричі одружений, а її партнер народився після короткого зв’язку з жінкою, яку у пресі здебільшого величали «суперґрупі», але про решту його родинного древа мала туманне уявлення.
