— Я розумію вас, ваша ясновельможність, розумію, але ж Спарапет... та й килим... теж!
Я не міг обіцяти Усатову, що Спарапета повернуть поліції,— для цього старому довелося б заново шукати й брати його, а що килим неодмінно повернуть власникові — цю обіцянку я зміг узяти на себе. І раптом у мене сяйнула думка: Зарандіа змусив украсти килим Великих Моголів зовсім не через бажання допомогти скарбниці. Раз килим продано Хаджі-Сеїду, то само собою зрозуміло, він має лишатися в нього доти, доки Зарандіа не повернеться з Дагестану. Збагнувши всі ці обставини, я сказав Усатову:
— Іване Михайловичу, я розраховую на ваш досвід і на ваші таланти. До тих пір, поки Зарандіа не повернеться,— килим має бути там, де він є зараз. Якщо його спробують вивезти — негайно разом з покупцем до вас, у поліцію! Вам зрозуміла моя думка?
— Єсть, разом з покупцем у поліцію, ваша ясновельможність! — Усатов виструнчився переді мною, клацнув шпорами й вийшов.
На душі в мене лишився неприємний осадок через той килим, і мотанину навколо нього. Мене ображало, що операцію провели) не повідомивши мене про неї заздалегідь. Виправдувало Зарандіа те, що він залишив Тифліс на два дні пізніше від мене. Я гадаю, що той викрутас із килимом був зумовлений новими, несподіваними обставинами.
Я запросив заступника Зарандіа — Шитовцева.
— Що ви можете розповісти про цю історію?
— Усе, ваша ясновельможність. Я чекав від пана Зарандіа телеграми. Сьогодні вранці я її одержав.
— Далі...
— Основна операція потребує попередньої підготовки. Необхідно встановити факт продажу килима. А потім ми відправимо Усатова до Хаджі-Сеїда з обшуком, який має виявити, що Хаджі-Сеїд купив крадений товар та ще й перепродав його... Перепродав — це треба довести, так звелів пан Зарандіа. Отже, Усатов документально підтвердить цей факт і, нібито для з’ясування якихось додаткових обставин, килим залишить у Хаджі-Сеїда... взявши, звісно, в нього розписку. Пан Зарандіа найбільше наполягав на тому, щоб до його приїзду килим залишився в Хаджі-Сеїда.
— Зрозуміло! — сказав я, хоч далеко не все було мені зрозуміле. Одне я бачив виразно: вся ця операція ставила Хаджі-Сеїда перед Зарандіа в становище злочинця. Ця позиція в їхніх майбутніх взаєминах давала Зарандіа важливу перевагу. Все це так, але є тут щось недоговорене. Поки я намагався розібратися в своїх невиразних почуттях, секретар приніс мені телеграму, яка сповіщала, що невдовзі має приїхати Сахнов. Давно ми чекали на цей візит полковника в Тифліс, але треба було своїми очима прочитати цю звістку, щоб мене осяяла дивовижна думка: сім’ї вищої російської аристократії любили похвалитися одна перед одною особливими вподобаннями й смаками. Сім’я Романових у всій імперії, а може, І в цілому світі вважалася власницею найбагатшої колекції діамантів; Наришкіни мали прекрасні кінні заводи; у Голіциних була рідкісна колекція кришталю й фарфору; Юсупови мали унікальну колекцію годинників і таке інше й тому подібне. Мати Сахнова, уроджена Шереметьєва, одержала в спадщину казкову колекцію килимів, яку подарувала єдиному синові в день його весілля. З похвальною запопадливістю шереметьєвський нащадок поповнював ту колекцію. Якийсь час ширилися чутки, нібито він повіддавав у заставу ліси в Пермській губернії, жінчин посаг, щоб купити ще кілька килимів еміра Бунарського, і взагалі значна частина його доходів витрачалася на килими. Це було захоплення аж ніяк не безкорисливе: по батьку дворянин скромного походження й достатку, він із шкури пнувся, щоб перевершити хоч у килимах людей того кола, куди йому пощастило піднятися!.. Передчуття, що томило мене, почало вимальовувати свою причину: чи не в цій сахновській мізерній пристрасті тут річ?.. А Зарандіа... Як багато чекав він від цього візиту Сахнова, як готувався до нього! Килим Великих Моголів і колекція килимів Сахнова...— тут є якийсь зв’язок, вони звучать в унісон...
— План операції у вас готовий? — повернувсь я до перерваної розмови.
— Готовий! — відповів Шитовцев.
— Хто склав?
— Я... але на основі заміток Зарандіа. Він звелів мені показати вам і лише за вашою згодою діяти далі. Якщо у вас знайдеться час... Справа ж ця термінова, але якщо ви зайняті, я, звичайно, не смію... А так усе готове, ваша ясновельможність.
— Заверніть Усатова й принесіть план операції.
Забігаючи наперед, скажу, що операцію було проведено, і якщо говорити про мої моральні принципи, то й вони не були уражені: політична розвідка здійснила операцію, кінцева мета якої тимчасово лишалася прихованою. Та тільки чому я одразу в своїй свідомості не перекинув містка між викраденням килима Великих Моголів і колекціонерською пристрастю Сахнова? Адже інтуїція моя не дрімала й посилала мені тривожні сигнали? Правда, коли б це було кілька років тому, я вважав би цю операцію за звичайну нашу акцію, і мені й на думку не спали б якісь там побічні наслідки, бо ж я пильно дотримувався б своїх стереотипів. А тепер я був пасивний, нічого не вживав, і це було передусім ознакою перелому, що відбувався в моєму світогляді,— та про це згодом.
