Я подивився начерк плану Зарандіа і пояснення Шитовцева, обміркував усі можливі варіанти його здійснення й подробиці можливих ускладнень, але все одно справжній задум Зарандіа плавав у тумані.
Почалося з того, що Хаджі-Сеїда відвідав якийсь «багатий француз». Його візитна картка свідчила, що він був одним з директорів трансатлантичного пасажирського пароплавства й великим акціонером цієї компанії. Через Іскандера-ефенді він повідомив, що хоче придбати кілька унікальних коштовностей. Хаджі-Сеїд показав йому з дюжину найрізноманітніших дрібничок. Клієнт майже не торгувався. Що йому сподобалося,— зразу ж узяв, що не відповідало його смаку,— рухом руки звелів забрати. Речі при ньому упакували, і на всіх пакетах та згортка» написали його марсельську адресу. А тоді він попросив підрахувати загальну суму своїх витрат і залишив Хаджі-Сеїду вексель на досить велику суму. Все це він робив так безтурботно й легко,, ніби кидав на прилавок крамнички гроші за адельханівські чусти[35]. Пальто, рукавички, калоші, парасолька та інше — і він уже був готовий іти, затримався лише для того, щоб з’ясувати строк відправлення свого багажу.
«Француз» уже стояв на порозі, а Хаджі-Сеїда все гризло одне запитання, що непокоїло його, як тільки «француз» прийшов: міг би чи не міг цей клієнт купити килим Великих Моголів і чи варто починати про це розмову?.. Його спокушала можливість одним пострілом убити двох зайців: позбутися краденого килима — раз, і за рахунок іноземця одержати величезний прибуток — два. Цей вузол операції був затягнутий з точним психологічним розрахунком. Покупець уже подав руку, щоб попрощатися, і тоді Хаджі-Сеїд не втримався від спокуси й попросив Іскандера-ефенді перекласти:
— Я бачу, ви справжній поцінувач, і якщо кошти вам дозволяють, я міг би показати вам досить рідкісну річ.
«Француз» згодився спокійно й з гідністю.
Килим Великих Моголів був вісім аршинів завширшки, а завдовжки — двадцять чотири, був він легший від неживого слона фунтів на чотири, не більше. Ще й сьогодні дивуюся, як умудрився Спарапет украсти його й перенести на нове місце, коли тільки для того, щоб показати його «французові» у великому залі нагорі, треба було кректати, потіти й галасувати всьому штатові Хаджі-Сеїда.
Клієнт довго й уважно розглядав цей і справді небачений шедевр, виявивши, проте, і знання справи, і холодну стриманість досвідченого комерсанта. Потім спитав про ціну — Хаджі-Сеїд назвав п’ятдесят тисяч. Він дістав з портфеля якийсь довідник, довго гортав його і, переводячи названу суму на франки, сказав Хаджі-Сеїдові:
— Прошу вас зачекати до завтра, до ранку. Мені треба подумати.
Килим скотили, поклали знов у великий ящик, спеціально для нього збитий.
«Француз» пішов.
Хаджі-Сеїдові хотілося, звичайно, щоб торг закінчився в той самий день, але він добре знав, що справжній покупець, котрий знає ціну грошам, отак зразу не став би їх викладати, побачивши килим тільки один раз. Саме це й переконало його, що клієнт попався серйозний і гідний його пропозиції.
Головні події відбулися наступного дня. «Француз» прийшов точно в призначений час. Він запропонував за килим Великого Могола п’ятнадцять тисяч. Хаджі-Сеїда зросив холодний піт: невже клієнт пронюхав, що килим крадений, і тому пропонує так мало?
— Така ціна образлива для родоводу килима,— переклав Іскандер-ефенді «французові» відповідь Хаджі-Сеїда.
— Навпаки! Моя ціна визначена його походженням,— заперечив «француз» і цим ще посилив підозру Хаджі-Сеїда.
У тифліського купця глузд за розум зайшов. На що він сподівався і що виходило!.. Вся наступна розмова більше була схожа на змагання в шантажі та здирстві, аніж на комерційні переговори. Хаджі-Сеїд уже ладен був відмовитися від цього гендля, аби тільки дали йому спокій, та не виключено, що гордовитий «француз» повідомить про килим у поліцію. А «француз» наполягав на тому, що або Хаджі-Сеїд віддасть йому килим за п’ятнадцять тисяч, або він взагалі втратить килим та ще матиме й неприємності. Проте й Хаджі-Сеїд не був новачком у таких справах і не так просто скорявся долі. Він довго торгувавсь і змусив француза згодитися на двадцять тисяч, але про неустойку за порушення домовленості в договорі не зазначив. «Француз» залишив векселя на двадцять тисяч, і Хаджі-Сеїд відпустив його, сподіваючись, що килим Великих Моголів уже завтра буде відправлено на лондонський аукціон, а «француз» одержить свого векселя на марсельську адресу разом з письмовою відмовою від домовленості.
Хаджі-Сеїд вважав, що він вискочив з пастки, і був невимовно радий.
Ми теж лишилися задоволені, бо створили бажану ситуацію: Хаджі-Сеїда було викрито не лише як скупника краденого, а і як продавця його.
