Дату Туташхіа звели з Дороте Тодуа вівчарські стежки. Вони глибоко шанували один одного: Дата Туташхіа поважав у Дороте старшого за віком, за високим благородством і добротою. Тодуа цінував Дату як преславного й справедливого абрага. Кілька разів Дата Туташхіа гостював у сім’ї Тодуа. Молодші Тодуа, зухвальці вдачею, намагалися запанібрата бути з абрагом і одного разу десь на гірських пасовиськах, коли у курені в Дороте Тодуа була гульня, за дрібницю причепилися до Туташхіа. Забіяки низького штабу аж надто полюбляють зачіпати таких людей; з одного боку, вони розраховують на витримку й небажання встрявати в марну бійку, а коли терпець і ввірветься,— все одно бою до крайності такі люди намагаються не доводити. А з другого — побити одну знамениту людину вигідніше, ніж десяток нічим не примітних людців. Це психологічний капітал, що пускається в обіг наступних бійок. Чіпляючись до Туташхіа, брати сподівалися, вклавши капітал малий, придбати великий. З поваги до Дороте Тодуа Туташхіа терпів до краю. Та брати лізли в бійку і таки поколошматили серйозного чоловіка. Угамувати їх зброєю, і навіть більше, ніж угамувати, абраг міг дуже легко, але він вирішив перетерпіти і, змивши з обличчя кров, сказав, відходячи: «Я ще побачу біду, яку ви на себе накликали!» З тих пір Дата розірвав усі стосунки з сім’єю Тодуа. Не минуло й двох років, як усю сім’ю Тодуа, крім старого, що бродив десь із своїм гуртом, вирізано за одну ніч — чотирьох братів і матір! Видно, вбивці поспішали — один з поліцейських, що прибув на місце злочину, підняв загорнуті в квітчасту хустку прикраси й непомітно сховав їх у кишеню. То були Нуцині прикраси. Не вдаючись у подробиці, скажу, що ще через рік прикраси разом з хусткою перекочували до сейфу повітового поліцмейстера. Про це доповіли Зарандіа. Він наказав не повідомляти Дороте Тодуа про знахідку, поки не розкриють злочину.
Злочинців і слід пропав. А в народі поповзли найсуперечливіші чутки: з-поміж них одна про те, нібито кривавий цей злочин вчинив Дата Туташхіа, і на доказ наводилася фраза, яку побитий абраг кинув на прощання братам Тодуа. Злочину так і не розкрили. Я певен, що Туташхіа непричетний був до тієї справи, але для Мушні Зарандіа важливо було, щоб в очах народу, а найпаче в очах Буду і Луки Накашіа, людиною, яка вчинила цей тяжкий злочин, був Дата Туташхіа. Річ у тому, що Нуца Накашіа — мати вбитих братів — доводилася рідною тіткою Буду і Луці Накашіа, а зав’язати смертельну ворожнечу між братами Накашіа і Датою Туташхіа стало найближчою метою Зарандіа. Було пущено в дію службу чуток, і плітка незабаром докотилася до братів Накашіа. Братам вона була вже не новиною, та, через те що плітка приповзла до них з усіх усюд, вони вирішили з’ясувати, звідки вона витікає.
Це був третій кут трикутника.
А тепер про те, як Мушні Зарандіа звів накреслені ним кути в одну геометричну фігуру, що, до речі, потребувало теж нелегкої роботи. Необхідно було, щоб кожна версія, яка дійшла до розбійників, мала свої безсумнівні доводи. Всі вони прекрасно вміли розгадувати всілякі хитромудрі ребуси, шаради й рівняння з багатьма невідомими, і обдурити їх було аж ніяк не легко. Повірити вони могли лише тому, що, як то кажуть, можна руками помацати,— фактові, речовому доказові, на крайній випадок, слову надійної людини. Туташхіа треба було підсунути новий доказ, який підтверджував би, що Сарчимеліа й справді відбив у нього коханку, а якщо не відбив, то принаймні поширює чутки, що відбив, щоб порахуватися з ним. Сарчимеліа мав остаточно повірити в те, що Буду і Лука Накашіа пограбували Євтерпію Тріандофіліді, забравши всі його гроші й добро. А в братів Накашіа не повинно було залишатися сумніву, що кров їхньої тітки і чотирьох двоюрідних братів лежить на Даті Туташхіа.
І з цим завданням Зарандіа впорався віртуозно.
У плані Мушні було передбачено й таке міркування: Туташхіа міг нічого не зробити, але не зацікавити абрага ця чутка не могла. Тому було пущено ще одну чутку про те, в кого саме вивільнилася Бечуні Пертіа від наслідків любовного зв’язку з Сарчимеліа. До баби-повитухи, ім’я якої було використано в цій версії, днів через десять прийшла досить шанована дама, княжна Терезія Чичуа. Гомонячи з бабусею про те про се, княжна поцікавилася, між іншим, зв’язком Бечуні Пертіа з Ражею Сарчимеліа, і бабуся, вдаючи, що звіряє таємницю, «зізналася», що допомогла Бечуні Пертіа саме вона. Одним пострілом Зарандіа вбив двох зайців: він встановив, що так чи так, а Дата Туташхіа на приману клюнув, і виявив до того не відомий йому зв’язок абрага з княжною Терезією Чичуа. Не лишалося сумніву, що Дата Туташхіа щось заподіє Ражі Сарчимеліа.
