З того, як Гуль говорила про старійшину, було зрозуміло, що він має над нею беззастережну владу. У голові Талавіра завирували думки. Азіз-баба був достатньо старим, щоб знати Мамая. Вони обидва захоплювалися казкою про чарівну Золоту Колиску. Чи був між ними зв’язок? А головне, чи був старійшина причетним до того, що сталося з Рябовим.
— Ти носила їжу Рябову на прохання Азіза-баби?
— Він сказав: неси. Гєра бей: «Вона йому сподобається», — дівчина дуже точно скопіювала плаксивий голос Сєрова.
— І ти йому сподобалася? — Це вже було зовсім неочікувано. Навіщо місцевій владі підсовувати Рябову жінку? Хіба ще один ритуал гостинності?
— І тобі можу сподобатися. — Гуль знову простягнула до нього піалу з чаєм. Талавір відпив, не відводячи очей від жінки.
— Вони наказали шпигувати за Рябовим?
— Азіз-баба, — Гуль навіть не спробувала збрехати. Дівчина підсунулася ближче, Талавір відчув її дихання. Вона витягнула довгого роздвоєного язика й облизала його щоку. Язик був шершавим і сухим, наче в кицьки. Талавір притлумив бажання відсунутися.
— Як насправді помер Рябов?
Фіолетові очі стали непроникними.
— Якщо ти приховуєш правду, Старші Брати цього не подарують. —
Талавір схопив Гуль за руку. Він відчував, що Белокун підслуховує. — Ідеться про вбивство Повноважного. Покриваючи Азіза-бабу чи Гєру, ти стаєш співучасницею. Ти ж знаєш, що за це може бути?
Гуль кивнула, несміливо всміхнулася й облизнулася. Блиснули гострі білосніжні зуби. А потім вона зробила те, чого Талавір не очікував, — схопила його за голову й спробувала вкусити за манкур. Хватка виявилася несподівано сильною. Талавір учепився в її підборіддя, не даючи гострим зубам зімкнутися на його шкірі. З останніх сил відкинув жінку й витяг бляшку Ханум. Він планував засунути її до рота синьошкірої, але вистачило самого вигляду пластини. Золото подіяло на неї так само, як на демоницю в кургані КараМеркит. Гуль відскочила. На її обличчі застиг подив, наче вона побачила перед собою не Талавіра, а когось іншого.
Перед очима знову попливло. Що за чай підсунула синьошкіра? І раптом у його голові пролунав шепіт. Це було схоже на гудіння машин на Матері Вітрів, і водночас йому вдавалося розрізнити слова. «Золота Колиска», — проказав скрипучий жіночий голос. Манкур мовчав. Белокун не втручався. У свідомість заліз хтось третій. Перед внутрішнім поглядом Талавіра спливла золота маска духу з Кара-Меркит. Він збожеволів під впливом суєру? Це отрута Гулі чи доторк демониці, як попереджала Ма? Затуманеними очима він подивився на синьошкіру. Жінка мовчала, прикривши рот руками, і здивовано витріщалася.
«Золота Колиска», — вибухнув у його голові глузливий жіночий сміх. Навколо потемніло, і Талавір, непритомніючи, повалився на матрац.
З тієї жахливої ночі Амага запам’ятала небагато. Її батько кричав, як і інші чоловіки. Кастор вчепився в щоглу й молився Посейдону. За кілька годин до того, як Геліос відійшов, вони встигли побачити береги омріяної бухти Ктенунт.
Батько хотів віддати належне богам, але вони відмовилися приймати. На Понт упала темрява. Вітри влаштували змагання за човен. Чорні крилаті коні володаря моря вдарили в борти. Щогла заскрипіла. Їх накренило. І Амагу змило б з облавку, якби не сильна рука батька. Він схопив її за плечі й штовхнув до ящика під овечою шкурою. Там уже плакав Тарг. Амага вчепилася в полог і наказала брату молитися. Амфори стукотіли об борти ящика. Темна вода лилася в щілини.
Від страху й стукотіння крові Амага майже не чула звуків бурі. Вона молилася, хоч і знала, що її ніхто не почує. Боги покарали їх за зухвалість.
Одного разу оракул сказав, що вона стане царицею далекої землі, і в це палко повірила її мати. Вона була з рабинь і відчувала провину перед донькою.
Як напівкровка Амага могла розраховувати на шлюб хіба з таким самим нечистим кров’ю або могла стати рабинею. Але таку ошалілу, як любила говорити нянька, не візьмуть навіть із доплатою. Амага мала нестримну вдачу й до материного «головне — вижити» додавала «вижити й помститися всім, хто тебе кривдив». Численні тітоньки по батькові не забували нагадувати, що вона напівкровка й ганьба їхньої філи². Тому її список для помсти був завжди відкритим.
Але матері вижити не вдалося. Вона померла, народжуючи Тарга. Батько так і не зміг отямитися. Він усе розказував про казковий Херсонес, де вони зможуть почати нове життя. Кілька років відкладав гроші. Ніхто з філи не хотів позичати на такий безум. Понт Евксинський був прокляттям їхньої родини. Уже забрав усіх старших братів батька й колись припнув до їхніх берегів корабель із матір’ю Амаги. Нарешті батько зібрав корабель і вирушив у путь.
Але тітоньки, певно, мали рацію. Море показало свою силу. Амагу знудило від страху та хитавиці. Човен злетів на черговому валу. Дівчинку втиснуло в стінки. Під нею слабко скрикнув Тарг. А потім човен кинуло об скелі.
