Драматичні твори полностью

Г а в р и л о. Дисципліну береже. Ух, коли що, держись... Т р о х и м. А все-таки він душевний, як не криє, але ніколи не зничтожае, значить, як би його сказати, говорить, як людина з людиною.

Входить Макар.

Макар. Здорові, хлопці!

Гаврило і Трохим. Здрастуйте, Макаре Івановичу.

Макар. Сідайте.

Г а в р и л о. Постоїмо.

Макар. Не забув, Кіндрате?

Кіндрат (награє). Не забув.

Входять Галя і Марта.

Гаврило. Давайте баян.

Кіндрат повернув баян.

Галя. Ходім у садок.

Гаврило, Галя, Марта, Трохим ідуть у сад.

Оксана (з вікна). Олю, вечеряти. Макаре, йди! Макар. Зараз. Ходім, Кіндрате, з нами.

Кіндрат. Дякую.

Ольга. Ходім. (Взяла його під руку, веде в хату.)

Входить Павло. Його не помічають. Ольга і Кіндрат увійшли в хату.

Павло (тихо). Макаре Івановичу!

Макар (обернувся). Павло?

Павло. Я.

Макар. Заходь. Там Ольга.

Павло. Бачив. Кого це вона повела?

Макар. Кіндрата.

Павло. Рудий Кіндрат?

Макар. Він. Ти колись товаришував з ним.

Павло. Товаришував. Тоді він був тихий, тихий... Макар. Ходім у хату, повечеряєш з нами.

П а в л о. Я не вечеряти прийшов. Газетку бачили, Макаре Івановичу?

Макар. А... Бачив і читав, Павле Софроновичу. Павло. Новий робкор з’явився на «Зорі».

Макар. Чому новий? Старий робкор. Ще коли ти під стіл пішки ходив, він уже писав у «Правду».

Павло. І тоді про «Зорю» писав?

Макар. Писав, коли діла йшли погано.

Павло. І помагало?

Макар. Помагало. Зав. шахтою зняли й судили. Павло. Може, він і зараз цього хоче?

Макар. Він хоче одного: щоб нашу велику техніку було використано до краю, щоб «Зоря» першою світила над усім Донбасом. Крім того, у нього є ще й особисте бажання. Павло. Яке?

Макар. Він хоче ще пожити в комунізмі, і як би йому не заважали — доживе до тих днів, неодмінно доживе.

Павло. Де ж він знайшов такого дурня, який би не хотів жити при комунізмі?

Макар. Шукати не треба. Він тут.

Павло. Виходить — я...

Макар. Люблю, коли чоловік зразу догадується. Павло. Слухайте, Макаре Івановичу, хоч і тесть ви мені, але міру знайте, бо може урватись терпець!

Макар. З тобою, голубчику, не тесть говорить, а комуніст.

Павло. Воювати хочете?

Макар. Хотів би, та...

Павло. Що?

Макар. Ти вже дозрів. Тебе треба раз добре потрусити — і впадеш.

Павло. А ви вже так перезріли, дмухнути на вас — і розсиплетесь.

Макар. Спробуй. Тільки коли почнеш дмухати, то намасти губи салом, щоб не порепались. І щіГ одне скажу по-шахтарськи, в очі: берись за розум, ще не пізно, бо виженуть тебе не тільки з шахти, а й з партії. І не врятують тебе ці ордени, ніякі минулі заслуги.

Входить Ольга.

Ольга. Павле!

Павло мовчить.

Тату!

Макар мовчить.

Що сталось? (Поклала руку на плече Павла.) Що з тобою?

Павло одвів її руку, пішов.

Павле!

Павло не обернувся.

Що сталось, тату?