Драматичні твори полностью

Батура (витирає сльози). А я думав... Карпе, прости,..

Вітровий. Загинув?

Батура. Так. Я шукав тебе, відповіли — безвісти пропав.

Вітровий. Живу. Правда, дуже полатаний, але живу.

Батура. Чому не написав мені?

Вітровий. Думав написати, але ти, Сергію Павловичу, став знаменитою людиною, можна сказати, на весь Радянський Союз, вирішив не віднімати у тебе часу.

Батура. Солдатську дружбу забув?

Вітровий. Ні, я не забув, але нагадувати про неї не хотів.

Батура. Ех ти, орле сизокрилий... Яке щастя! (Дивиться на нього.)

Вітровий. І я щасливий. Приходь. Хата моя недалеко, над самою річкою, а живу тепер на острові, в курені. А зараз іди, на тебе там чекають.

Батура. Не відпущу, ходім зі мною.

Вітровий. Ні. З господарем цієї хати у мене свої рахунки. Туди я не піду. Приходь увечері чи завтра...

Голос Надії. Сергію Павловичу!

Вітровий. Іди, друже, Надія кличе. (Пішов садом.)

Батура дивиться йому вслід. Десь далеко задзвеніла пісня.

Б а тур а (тихо). Карпо... Карпо...

Батура швидко пішов за Вітровим. Знову долетіла пісня. З хати чути дзенькіт чарок і голос Верби: «За Калиновий Гай». Вийшла Надія, побачила лілії, дивиться в сад.

Завіса.

На острові. На березі, під столітньою вербою, курінь. Сушаться розвішані сітки, жаки... За куренем високий комиш. На траві сидять рибалки—Максим Зоря, Петро Мороз і Василь Крим. Вони у білих сорочках, брезентових штанах, а на ногах високі гумові чоботи. На голові у кожного старі безкозирки. Напівголі руки вкриті татуїровкою: якорі, серця, пробиті стрілою, голуби, а у Крима крізь розхристану сорочку видно витатуйовану дівчину.

Зоря (співає).

Пісня.

Мороз і Крим підтягують.

Зоря. Петько!...

Мороз. Що, Максиме Порфировичу?

Зоря. У контрабандиста тютюн е?

Крим. Єсть, Максиме Порфировичу. (Дістає.)

Зоря. Закуримо.

Рибалки витягли люльки, запалюють.

Крим. І що це наш капітан такий похмурий?

Зоря. Похмурий...

Пауза.

Мороз. Похмурий...

Пауза.

Крим. Дуже похмурий...

Зоря. Не торохти.

Крим. Єсть!

Пауза.

Зоря. Задумливий...

Мороз. Задумливий...

Крим. І дуже задумливий...

Зоря. Ти знову?

Крим. Єсть, не торохтітиі

Пауза.

Зоря. Жаль...

Мороз. Жаль...

Крим (одкрив рота, але не витримав погляду Максима Зорі, безнадійно махнув рукою і тихо сказав). Єсть. Зоря. Годі язики чесати. За роботу.

Рибалки латають сітку.

(Заспівує.)

Задумав дідочок,

Задумав жениться ⁶.

Входять К а р по Вітровий і Сергій Батура. Спинились, слухають пісню.

(Помітив їх, тихо.) Встати.

Рибалки встали. До них підійшли Вітровий і Батура.

Батура. День добрий.

Рибалки. День добрий.

Зоря. Де ви пристали?

Вітровий. На косі. Закінчуєте?

Зоря. Закінчуємо.

Вітровий починає оглядати сітку, за ним невідступно стежить Зоря.

Б а тур а (подивився на небо.) А гусей скільки! Мороз. З поля на лиман летять.

Батура. А там що?

Мороз. Де?

Батура (показує). Он високо-високо.

Мороз (подивився). Не бачу... Крим, подивись.

Крим (підняв голову вгору). То лебеді.

Зоря. Не бреши. Вони в цю пору не йдуть. То білі чаплі.

Вітровий. А це що?

Зоря. Де?

Вітровий (підняв сітку). Ось.

Зоря. Пропустив.

Вітровий. Хто?

Зоря дивиться на Крима, той підходить.

Крим. І як це я не помітив?