Драматичні твори полностью

Зоря. А що може бути більше, ніж коли солдат командира хвалить. Любить він вас, дуже любить.

Мороз. Не забуває.

Крим. Хіба можна забути бойового друга? От коли нашу, шхуну потопила турецька канонерка і опинився я в чужих водах...

Зоря. Крим! Ще слово — і ти зараз опинишся в наших водах.

Крим. Єсть.

Зоря. Якщо у вас більше запитань нема, товаришу письменник, ми підемо жаки трусити.

Батура. В час добрий.

Зоря. По човнах!

Пішли.

Батура поставив портативну машинку на пень, друкує, подивився в записну книжечку, знову друкує.

З’являється дід Гервасій. В одній руці у діда весло-правило, під рукою загорнута в вишитий рушник якась річ.

Дід підійшов до Батури, дивиться через його плече... Батура повернувся.

Гервасій. День добрий!

Батура. Добрий день.

Гервасій. Заяву стукаєте чи прошеніє?

Батура. Гірше, діду.

Гервасій. А... У міліцію строчите?

Батура. Не вгадали.

Гервасій. Борони боже, в суд?

Батура (сміється). Я книгу пишу, розумієте... Гервасій. А... А... То ви уроді той... ніби як Тарас Григорович Шевченко.

Батура. Що ви... Тарас Григорович, як Дніпро, великий і неповторний.

Гервасій. Як Дніпро... Вірно. (Співає.)

Додолу верби гне високі⁸, горами хвилю підійма...

Його пісня... У Каневі⁹ були?

Батура. Був.

Гервасій. Ми з жінкою щороку їздимо вклонитися Тарасу. Тепер хороше, на «Ракеті». Бабі моїй дуже подобається, вона, бісова дочка, змолоду скорость любила... (Зареготав.) Пробачте, мені казали, що ваш друг художник тут, на острові... Де він може бути? У мене до нього діло є...

Батура. Він збирався, але не поїхаи.

Г е р в а с і й. Що ви на мене так дивитесь?

Батура. Здорово вас намалював Микола Олександрович. Столичний музей купить ваш портрет.

Г е р в а с і й. Невже?

Батура. Обов’язково куплять.

Г е р в а с і й. Дав би бог, щоб хоч за фарби повернули художнику. Бувайте здорові.

Батура. Вибачте, дідусю, як вас величати?

Г е р в а с і й. Коли скорочено — то дід Непитущий. (Хитро посміхнувся.) Було колись. Ех, аж сам тепер дивуюсь. А коли повністю, то Гервасій Архипович Дірка, медаленосець, аж дві маю. (Вклонився, пішов.)

Коли Г ер в ас їй зник, Батура посміхнувся, закрив машинку Входить Вітровий.

Вітровий. Ну як, поговорили?

Батура. Поговорили.

Вітровий. Може, відпочинеш у курені?

Батура. Ні. Я не стомився. Посидьмо тут.

Вітровий. Ночувати будеш тут?

Батура. Буду, Карпе, друже мій. Закинемо сітки...

Вітровий. Закинемо й сітки, і перемети. А зараз давай кашу зваримо.

Батура. А риба де?

Вітровий. Єсть линочки, окуні, сомки, карасі. Чекають на тебе. А тут у мене припаси. (Виносить з куреня ящик, виймає.) Ось перчик, цибуля, старе сало...

Батура. А сало нащо?

Вітровий. Без старого сала нема юшки... Два літри.

Батура. Ого.