Драматичні твори полностью

Надія. Все міняється і все йде до кращого. До кращого,

Карпе Корнійовичу... Ой, я просто сп’яніла на воді.., А у вас солома в чубі. (Зняла безкозирку, вийняла з Карпового чуба солому, одягла безкозирку собі на голову.) Личить мені безкозирка?

Вітровий (дивиться на Надію). Вам все личить. Надія. Дякую. (Одягнула на його голову безкозирку.)

Вітровий хоче поправити.

Не поправляйте. (Довго дивиться на нього.) Карпе Корнійовичу... та посміхніться.

Вітровий (посміхнувся). Раз чи два?

Надія. Сто, тисячу. Я хочу, щоб сьогодні все посміхалось, Подивіться, як сміється річка, небо, сонце, цей острів і навіть комиш...

Вітровий. Буду старатись.

Надія. Дорогий Карпе Корнійовичу, скажіть, чому ви з усіма жартуєте, веселі, а зі мною стримані?

Вітровий. Вам здається,

Надія. Ні. Скажіть одверто. Невже ви не відчуваєте, що я ваш друг?

Вітровий. Відчуваю, тому й стримую себе...

Надія. Нащо?

Вітровий. А хіба ви не розумієте?

Надія. Ні...

Вітровий. Жаль.

Надія. Ну от, ви знову стали похмурим. Милий, славний друже мій... Скажіть, ви тут одні?

Вітровий. Один.

Надія. А я думала...

Вітровий. Що?

Надія. Що ваші рибалки тут...

Вітровий. Вони скоро будуть. Жаки трусять.

Надія оглядається.

(Стежить за нею.) Ви ніби на когось чекаєте?

Надія. А на кого мені чекати?

Вітровий. Вибачайте, мені здалося... Що це у вас? (Показує на кошик.)

Надія. Там коадра, рушник, мило. Приїхала на цілу біч — рибалити. Свою обіцянку нарешті виконала. Вітровий. На цілу ніч?

Надія. Ви ніби незадоволені? Так просили мене, обіцяли показати...

Вітровий. Я дуже задоволений. Я просто щасливий, Надіє Іванівно. Все вам покажу, як обіцяв. І сітку будете тягнути, і жаки ставити.^ Все, все, що накажете... (Гукає.) Сергію Павловичу, Сергію Павловичу!..

Надія. Сергій Павлович тут?

Входить Батура.

Батура. Ну що ти, Карпе, не дав розіграти...

Вітровий. Кого?

Батура. Надію.

Надія. От який ви, не думала...

Батура. Який?

Надія. Хлопчик. Так тільки мої учні роблять.

Вітровий. Вибачайте, я піду рибу чистити.

Батура. І ми тобі допоможемо.

Надія. Ні. Карпо Корнійович нікому не дозволяє готувати юшку. Такий тут порядок. Сідайте і ждіть, поки не звариться.

Вітровий. Вірно. Я скоро. (Пішов.)

Пауза.

Надія. Чудний Карпо, але хороший. Я люблю його.

Батура. Любите?

Надія. Люблю... як хорошого, чесного товариша... Жаль, що з батьком на ножах, але я, здається, все зробила, щоб їх помирити.

Батура. Давно дружите?

Надія. Два роки. А здружили мене з ним ви.

Батура. Як?