У подальші десятиліття доля Тіронії визначилась. Вона стала місцем видобутку тих рідкісних металів та мінералів, технології молекулярного синтезу яких або неможливі зовсім, або ж дорожчі за видобуток на ресурсних планетах. З часом, на базі гірничої справи, розвинулись галузі органічного та неорганічного синтезу надскладних молекулярних сполук. У ті часи Тіронію називали «планетою хіміків».
Колонізація Тіронії проводилась на комерційній основі, без фінансової підтримки імперського уряду. Окрім «Аванти» в розробці корисних копалин на першому етапі колонізації прийняли участь трансзоряні монополії «Оакл» і «ТСС». Відповідно, колонізація відбувалась в умовах жорсткої економії та фінансової доцільності. Житлові куполи та підземні поселення Тіронії, де на 415 рік проживало двадцять дев’ять мільйонів природнонароджених і клонів, стали загальновизнаними взірцями тісноти, примітивного обладнання та неякісного обслуговування мешканців. У періоди Смут економічні кризи та тотальна корупція раз у раз ставили господарство колонії на межу виживання.
Ще однією проблемою стали грибкові епідемії серед колоністів. Майже всі вони є носіями представників місцевої паразитичної флори. Для придушення хронічних грибкових заражень практично кожний колоніст регулярно піддається профілактичній хіміотерапії. Це впливає на стан здоров’я й тривалість життя тіронійців. Мало хто з них доживає до ста років.
Ще однією проблемою тіронійців є традиційно високий рівень споживання алкоголю і наркотиків. Як серед природнонароджених, так і серед клонів є мільйони практично непрацездатних наркоманів. Обидві громади — людська і клонська — взяли на себе клопіт утримання цих осіб суспільним коштом, що відволікає значні ресурси та створює безліч соціальних негараздів. Наркомафія, поряд з контрабандистами формує численну і розгалужену злочинну складову тіронійського соціуму.
