Марков уперше чув про планету з такою назвою. Байтан обертався навколо зірки Сянайгун, віддаленої від зони розселення землян на тридцять парсеків. Ця планета з примітивною біосферою лише нещодавно привернула до себе увагу. Зонд пройшов на відстані десяти мільйонів кілометрів від Байтана, а скинутий з нього дослідницький робот зазнав аварії при спробі вийти на планетарну орбіту. Вчених, серед іншого, зацікавила насичена киснем атмосфера планети та його теплий екваторіальний океан. Ноланський Університет вніс планету до переліку цілей для перспективних пілотованих місій. Довгий час імперська адміністрація не виділяла коштів, й лише в кінці правління останнього з Ойзеле справа зрушилась. Експедиція на «Бастардо» мала стати першою зустріччю землян з далеким кисневим світом та всією системою Сянайгун.
Коли Марков заходив до місцевої «червоної зони», де тривали допити, його комунікатор прийняв найсвіжішу інформацію. «Гвідо Бастардо» вже відправили до Байтана. Тіронійський координатор повідомив, що корабель залишив тривимірний світ на Десятому лімесі.
«Тварюка знову вислизнула!» — такою була перша думка Маркова.
Він краєм ока глянув на якогось на смерть переляканого ноланця, котрого сповивали у плівковий детектор брехні, і пройшов до кабінету начальника портової поліції. Він виявився просторим і комфортним. Тут росли пальми і пахло флоксами. Поляризоване світло не стомлювало очей. Генерал наказав залишити його на самоті, звільнився від захисних обладунків і вмостився у кріслі, схожому з протиперевантажним коконом. Шукаючи для тіла найзручнішого положення, він машинально натиснув на підлокітний сенсор. Кабінет заповнила напівпрозора тривимірна схема космодрому.
«Навіщо йому Байтан? Що на тому Байтані сховано? Секретна база? Припустимо. Але чому саме там, на далекій Периферії? Звідти неможливо здійснювати оперативне втручання в імперські справи, зовсім неможливо… Тоді що це за сценарій?» — міркував генерал, спостерігаючи за еволюціями схеми. Її динамічні елементи відображали все, що відбувалось на космодромі. Рухались зображення космічних «човників», гусінню розповзалися каравани транспортних роботів, спалахували і гасли позначки завантаження і розвантаження, мінялись позначки пасажиропотоків.
Марков згадав, що тіронійський космодром будували в часи першого Туре Шактірі[10] за тим самим проектом, що й тутешній. Він уявив собі, як контейнер з Ленго мандрував транспортними платформами, як його вантажили на дослідницький корабель.
«Можна було голими руками його брати, безтямного, як консерву.
Кольорові цифри і символи дисципліновано шикувались шеренгами, складались у стовпчики, спалахували і зникали. Жодний фахівець з логістичної служби, за всього бажання, не зміг би встигнути за квантовими мізками диспетчерів. Якби штучний інтелект космодрому допустив найменший збій, людям довелось би довго відновлювати усі ланцюжки вантажних та комплектуючих операцій. Ймовірність такого збою наближалась до нуля, але для програмістів-саботажників не існувало неможливого. Непомітна навіть для досвідчених фахівців корекція — і вантаж отримує нове призначення.
«А якщо контейнер з Ленго не полетів на Байтан?»
Виклик на комунікаторі. Генерал дозволив з’єднання.
— Сір, ми щойно завершили допит місцевого жерця Атри, — почув він голос слідчого. — Жрець впав в агресію і погрожував нам силою Ленго, якого назвав безсмертним визволителем клонів. Кричав, що клони всіх населених світів під його орудою повстануть і зметуть Імперію.
— Це все?
— Судячи з усього, сір, на Тіронії контейнер зустріли агенти ворога.
— Маю підстави вважати, що на «Бастардо» потрапив інший контейнер.
— Але ж, сір, тіронійські Джи Тау присягаються, що контейнер той самий.
— До одного місця усі їхні присяги, — розсміявся Марков. — Я народився на Тіронії і починав там помічником детектива. Я знаю, які там контрабандисти. Вони можуть підмінити не тільки контейнер, але й цілий міжзоряний борт.
— Так, сір, маєте рацію.
— І ще одне. Жерцеві прокльони також несуть в собі інформацію. Якщо у планах тієї тварюки підняти клонів на революцію, то кращого місця ніж Тіронія, годі придумати. Тіронійські клони півстоліття марять революцією. Це їхня релігія. Відданіших союзників тварюці не знайти.
— Отже, летимо на Тіронію? — в голосі слідчого чулась неприхована тривога. Грізна репутація індустріальної планети формувалась століттями.
— Так, мусимо летіти… Але самою тільки слідчою групою нам там нічого не вдіяти. У Тіронії сталеві зуби… Передай службам намісника, що мені негайно потрібні елітні бійці-командос. Навіть не елітні, а найкращі зі всіх можливих. Бажано «імперські воїни».
— На таке, сір, потрібна санкція імператора.
— Потрібна — значить, буде.
