Сон здолав генерала Маркова на шляху до космодрому. Йому наснились вкрай недружні істоти, схожі на хижих земних птахів. Вони полювали на людей і робили з впійманими щось недобре. Чи то видоювали за допомогою блискучих пристроїв, чи то виймали з них органи. Хижаки невідступно переслідували сновидця. Він тікав від них темними переходами, дерся кудись драбинами, біг площами і стрибав до колодязів, де чаїлася зловісна темрява. Але птахи не відставали; шурхотіли пір’ям за його спиною, дряпали кігтями стіни тунелів і коридорів, сичали та скорочували відстань. Вони наповнювали собою все залишене ним при втечі, і він знав: варто лише озирнутися, і вони схоплять його, наповнять собою, не залишаючи ані краплини для його прагнень і його вибору.
Марков випірнув з кошмару за кілька хвилин до прибуття на відомчий термінал поліції.
Три години тому вдалось ідентифікувати Ленго у записах вуличного відеоспостереження. Тим записам минуло тридцять дві доби. Ще за двадцять хвилин на комунікаторі Маркова з’явилася схема переміщень клона містами і поселеннями Ноли. Слід Ленго обривався в ангарах комплектації вантажів. Генерал вирішив їх відвідати. Ще під час перебування в апартаментах намісниці він переконався, що безпосередні враження дозволяють ширше глянути на обставини слідства. На дрібниці, котрі на перший погляд виглядають не надто важливими.
Поки генерала доправляли до головного порту планети, поліція і Джи Тау здійснили арешти всіх працівників космодрому, з якими Ленго контактував або ж міг контактувати. Марков наказав почати допити без нього, й тільки тепер отримав перші результати від дізнавачів.
Виявилось, що сповідникам Атри вдалось підмінити вміст контейнеру, призначеного для наукової експедиції. Контейнер завантажили до транспортного корабля, що йшов до системи Хаябуси. Кінцевим пунктом його мандрівки призначили планету Байтан, куди його мав доправити зорельот «Гвідо Бастардо».
