— А, ну так, авжеж… Я думаю, Сайкс, все почалось ще тоді, коли людство мешкало на Землі. Коли ще не придумали молекулярних синтезаторів, не розмножили віртуальні світи й не почали вдосконалювати тіла за допомогою імплантатів та генетичної інженерії. Мої предки були корінними європейцями і жили не в мегаполісі, а в горах. Така собі консервативна родина, яка дотримувалась традиційних переконань.
— Вони були амішами?[31]
— Ні, вони не були релігійними фанатиками й не відмовлялись від побутової техніки. Аж ніяк. Просто жили окремо, самодостатньо, у певній гармонії з оточуючою їх природою, з тими земними горами. З Альпами. Ви зараз, напевно, думаєте, що я їх ідеалізую. Можливо, що й так. Я знайомий з їхнім життям за відеозаписами, а ті відтворюють лише частину тодішньої реальності. Зрозуміло, що кращу, позитивну частину. Адже записи є посланням нащадкам, себто нам. Аби ми їх поважали, наших предків. Вони нас також ідеалізували, авжеж. Як тільки ми починаємо вибудовувати родоводи, лінії спадковості, без різниці, в якому часовому напрямку — одразу виникає цей глянц, цей сентимент. Така вже природа людей… На одному з тих записів я знайшов роздуми Гільди Каспет. Так її звали. Коли спалахнули перші руйнівні революції в мегаполісах, їй вже було далеко за вісімдесят. Вона була свідком останнього світлого століття Ери Посланців. Дитиною вона ще гралась з примітивними роботами і читала паперові книжки, а в кінці життя вже ховалась в гірських долинах від генетичних модифікантів і нападів соціопатів. Їй було над чим подумати. Та й серед її сучасників траплялись проникливі люди. Вони багато дискутували про те, чому все пішло не так. Чому всі досягнення науки та соціальні свободи пересічні люди використовують задля примітивних форм конкуренції, задля хворобливого самоствердження. От ви мені, Сайкс, скажіть: чому?
— Ті, хто створив людство, заклали до психічного ядра нашої раси певні… запобіжники.
— Їм було мало того, що ми живемо лише сто двадцять стандартних років? Що втрачаємо півжиття на засвоєння досвіду попередніх поколінь?
— Вони планували на сотні тисяч років. Таке віддалене планування, як ми з вами розуміємо, є дуже ризикованим. Відповідно, вимагає багаторівневих «закладок». Вимагає системи запобіжників та регуляторів. Деякі з них діяли постійно, інші ввімкнулись на пізніх етапах розвитку цивілізації. Є припущення, що становлення гуманоїдних цивілізацій є своєрідним сценарним шедевром. Та древня раса, яка нас спроектувала, була неймовірно досвідченою і талановитою. На жаль, ми про неї нічого не знаємо.
— Діалектичне мислення — також регулятор?
— Що саме ви розумієте під діалектичним мисленням?
— Спосіб пізнання, котрий розглядає оточуюче нас суще як єдність і змагання двох протилежностей. Чорне — біле, ліве — праве, чоловіче — жіноче.
— Тіла гуманоїдів білатерально симетричні[32] та двостатеві. Відповідно, тілесна будова сформувала спосіб мислення гуманоїдних рас. Магонійці також мислили світ через єдність і змагання протилежностей. Повзучі Отці були тристатевими і відчували світ інакше. У ґ’ормітів у давні епохи існували бінарні системи пізнання, але їх відкинули як неконструктивні. Я не виключаю, що відкинули під впливом Повзучих. Проте в цілому, Геле, ваше припущення цікаве. Принаймні я до цього часу не чула, щоби бінарність в мисленні гуманоїдів розглядалась як обмежуюча або коригуюча цивілізаційний розвиток «закладка».
— Ви, Сайкс, зауважте цей момент, зауважте… А я, з вашого дозволу, повернусь до роздумів Гільди. Вона, зрозуміло, нічого не знала ані про Повзучих, ані про ґ’ормітів, але десь здогадувалась про «закладки» і припустила, що історія людства обертається навколо боротьби інтуїтивних геніїв з нестерпною історичною інерцією, яку породжували «закладки». І не лише породжували, але й відтворювали в кожному новому поколінні, в кожній новій епосі. Й чим радикальнішим був виклик геніїв та адептів свободи, тим жорсткішою виявлялась реакція «закладок». Після індустріальної та інформаційної революцій людство здійснило небачений прорив у пануванні над матерією, у практиках свободи і вільної творчості. Й тим лютішою виявилась реакція регуляторів.
— Ви маєте на увазі деградацію генофонду?
— І не лише її. Й досі не розголошують повних даних про глобальні психічні епідемії в кінці двадцять першого та в середині двадцять другого століття. У нашому університеті працював один допитливий історик. Так він звідкись видобув секретну доповідь, датовану дві тисячі двісті шістдесят другим роком. У ній ішлося про те, що незалежні дослідження виявили серйозні психічні патології у вісімдесяти шести відсотків тодішнього населення Землі. Вісімдесят шість відсотків божевільних! Ви знайомі з цією статистикою?
— Так, — кивнула Сайкс. — В архівах Магонії зберігається докладна інформація про занепад людства за Темної епохи. До речі, наскільки мені відомо, серед генетично модифікованих відсоток хворих був ще вищим, а патології страшнішими.
