Нова Овіта пробудилася серед ночі. Жовтувате світло вихоплювало з темряви гранітні стіни, відбивалося на поліровці, але не досягало до високого склепіння. Жоден звук не міг подолати тутешніх мурів, але її розбудив не звук.
Вона опустила ноги на долівку, туди, де на холодних плитах лежав килимок. Присутність ґ’ормітських Знаючих ледь відчувалася. Одна з ящірок-телепаток перебувала десь вище, за товстими стінами, друга спала на цьому рівні, але не поряд. Десь так метрів за триста від її кімнати, яку Нова Овіта звикла називати «келією». Достатньо далеко, визначила клонка. Обидві ящірки не зможуть зафіксувати її раптового пробудження.
Також вона була впевнена, що планованих нею переміщень Лабіринтом вони також не помітять.
«Хоча, — зауважило одне з її нових «я», — у Храмі нічого не можна передбачити напевне. Його будували в епоху Сильних».
Нова Овіта влізла в сріблястий комбінезон, увімкнула дихальний фільтр та мінімальний набір пристроїв, що відповідали за підтримку життєдіяльності. Вона перевірила комбінезон, у ньому не було жодного приладу для стеження.
Все.
Маски та кайдани скинуті, вона знову стала тією, котру створили для звільнення Батька Знедолених. Можливо, сам майстер Тейсан дивиться зараз на своє творіння з інших вимірів і шепоче:
«Вперед, моя дівчинко, все буде добре».
Вона вислизнула з «келії» до вузького коридору, відміряла десять кроків і натиснула на ледь помітний виступ у стіні. Гранітне личкування провалилося крізь підлогу, відкриваючи прямий, як стріла, прохід. Крізь прозорі стельові плити в коридор проникало блакитне світло.
Нова Овіта рушила коридором. Вона твердо знала всі закутки цієї частини лабіринту і могла б йти до мети із закритими очима. Втім у цьому не було потреби. Сотні метрів яскраво освітлених коридорів довірливо лягли їй під ноги. Цієї ночі Храм Життя в певний спосіб повернувся до свого первісного призначення.
Вона дісталася до потрібного приміщення усього за сорок стандартних хвилин і увійшла до нього через двері, про які знали лише обрані з обраних.
Рівно за місяць до
На перший погляд в цій кімнаті нічого не змінилося. Так само дві плити біля головного входу випромінювали м’яке блакитнувате світло, так само порожнів циліндричний постамент у центрі кімнати. Але те, що мешкало в Новій Овіті, знало, що до кімнати повернулося дещо сильне.
Клонка підійшла до постаменту і притиснула до нього праву долоню. Кілька хвилин нічого не відбувалося, лише світло у кімнаті стало яскравішим. Відтак циліндричний моноліт повільно повернувся навколо вертикальної вісі й наче потовстішав. У його центрі відкрився вузький отвір. Нова Овіта вагалася лише мить, відтак застромила до нього руку.
Й він наче сам стрибнув до неї.
Жезл Сили. Око Богині. Зірка Каїнітів. Зоряний Ковчег. Ольд.
І ще безліч імен.
Ленго вдалося переправити його з Тіронії сюди, до давньої схованки. За великим рахунком, для того, хто володів знаннями про червоний камінь, це не складало великих труднощів. Сотні тисяч століть тому Ольд запрограмували так, щоб при кожній активації його внутрішнього порталу він автоматично повертався до схованки у Храмі. Тепер він чекав на Овіту у приймальній камері. Вірніше, чекав на відміченого «вогненним цілунком».
Вона прийняла естафету. Те, що мешкало в ній, підказало, що в неї не більше семи-восьми стандартних хвилин. Ящірки-телепатки проспали її втечу з «келії», але відкриття порталу здійняло на ноги всіх до одного охоронців ґ’ормітської твердині.
Нова Овіта видобула Ольд з камери. Червоне сяйво з його глибин притягувало очі. Вона чекала на хвилю благоговіння, проте відчула щось близьке до відрази. Це здалося їй дуже дивним, але часу розбиратися у відчуттях вже не було. Хоча тепер вона знала про Зірку Каїнітів значно більше за решту представників людського роду, всі її знання були порошинкою поряд з тими, які містилися в самому Ольді. Він кривавився сяйвом давно згаслої зірки, біля якої народилися його творці.
Проявам таких енергій, вирішила Нова Овіта, не варто дивуватися.
Тепер від неї, і лише від неї, залежало, щоб він не дістався Жовтим Демонам. Якщо вона правильно діятиме у найближчі вісім хвилин, все радикально зміниться. Мученик нарешті вийде з клітки, Повзучі Отці, магонійці та сотні загиблих рас будуть відомщені, а бридка Імперія і зрадницька Ґ’орма назавжди зникнуть з зоряних карт.
А ще вона зіллється з Шермою у єдину сутність.
