Повідомлення про драматичне перехоплення Зоряного Ковчегу прибуло на «Айн-Соф» майже одночасно з Преподобною Сайкс. На лінкорі її приймали наче справжню імператрицю. Офіцери борту одягнули парадні мундири, а ґ’орміти прикрасили хвости і голови мерехтливими обручами. Лише баронеса вийшла на головну галерею у лабораторному комбінезоні.
Зоран зустрів знамениту піфійку за давнім флотським звичаєм, браво відсалютувавши їй командорським мечем. Лише за двадцять хвилин до того він дізнався від Тарасваті про героїчні пригоди Мулан і Гумма. Його аж розпирало від бажання випити за здоров’я товсточолого, але протокол вимагав іншого. Його підлеглі вже готували «червону зону» до оперативної наради.
Після того як Сайкс привітала всіх присутніх церемоніальним поклоном, Зоран першим рушив до ліфтових кабін.
— Запросіть на нараду Тарасваті і Вей, — звернулася до нього радниця імператора.
— Виконую, — він активував внутрішній комунікатор. — А ґ’ормітів?
— Поки що без них.
— Ви перебираєте командування на себе? — поцікавився командор, коли за ними закрилася ліфтова мембрана.
— Кораблем керуєте ви.
— Ваші повноваження?
— Я уповноважена координувати процес активації порталу.
— А Преподобна Тарасваті?
— Відповідатиме за комунікацію з рептилоїдами.
— І все?
— Все, — підтвердила Сайкс, а коли вони вийшли з ліфту, зауважила: — Я бачу, командоре, що ви надто переймаєтеся розподілом повноважень.
— Не хочу непорозумінь.
— Наприклад?
— Я категорично проти виведення корабля на орбіту навколо 18КВ216:2. І, як командир «Айн-Софу», не дам наказу на переліт до Пратари, якщо, звісно, не отримую прямого розпорядження імператора. Я вважаю…
— Тарасваті ознайомила мене з вашою позицією. Багато в чому ви маєте рацію.
— І що далі? — вони зупинилися на порозі кімнати, де розгорнули «червону зону» максимального рівня захищеності.
— «Айн-Соф» залишиться тут.
— …?
— Може, вже зайдемо? — Сайкс кивнула на мембрану, котру пересікала яскраво-червона смуга.
— Вибачте, Преподобна, — Зоран відступив убік, відкриваючи шлях радниці. — Я несу відповідальність за життя ста двадцяти людей і двох представників Ґ’орми. У нас критична ситуація з ресурсами.
— Я інформована, — Сайкс увійшла до «червоної зони». — Після наради я би хотіла поспілкуватися з вами тет-а-тет.
— Тобто? — не зрозумів Зоран.
— Наодинці. Тут, у «зоні».
— Ви хочете дізнатися про отих жовтих велетнів?
— Так.
— Це було дивовижне видіння.
— Не маю сумніву, — Сайкс озирнулася на вхід, де виникла висока постать Тарасваті. Відразу за Преподобною до «зони» зайшла керуюча дослідницькою частиною.
— Прошу до столу, — командор показав на темно-синій овал, який, здавалося, без жодної опори висів над підлогою. Чотири крісла оточували його — дві пари з кожного боку. Сайкс здалося, що вона зрозуміла Зорановий задум. Знаючі мали сидіти напроти офіцерів.
Вона навмисно обрала крісло поряд з командорським.
— Багато чула про вас, підполковнику Вей, — радниця імператора простягнула баронесі руку.
— І я про вас, Преподобна, — Ґвен коротко, проте міцно, потиснула долоню Сайкс. У її доторку Знаюча відчула силу і настороженість.
«Не дивно, — подумки погодилась вона з емоційним профілем тактильного відчуття. — Ця жінка все життя протистояла нашим принципам світобачення. Дослідниця, дружина дослідника, баронеса і військова. Вона завагітніла у Розпліднику і відмовилася від дару, про який мріє кожна піфійка. Ґ’орміти, певно, мають її за монстра. А ще кажуть, що Шерма її побоювалась».
Сайкс відчула на собі вивчаючий погляд Тарасваті і зрозуміла, що та
А потім послала радниці складний образ, у якому було багато цікавого та парадоксального про Ґвен Маккосліб-Вей.
«Шерма таки мала рацію», — підсумувала Сайкс, а вголос мовила:
— Останні події змусили імператора змінити наші плани щодо порталу на 18КВ216:2. Раніше ми планували використати його для спостереження за залишками транспортної мережі древніх, але тепер у нас є координати місця, куди збиралися відправити Ольд. Теоретично ми можемо атакувати секретну базу, з якої ворог керує атаками на Імперію.
— Звідки відомо, що це саме координати бази? — поцікавилася Вей.
— Знаючі Ґ’орми звірили код, що його ввела до навігаційного блоку Овіта, зі списками порталів, які від доби Повзучих зберігаються на Фаренго. Ковчег очікували на планеті, розташованій в одній з тих зон, де після поразки Темного ще довгі століття ховалися його послідовники. Ці закутки потерпали від війн і піратів при перших гуманоїдних расах. Рептилоїди й досі вважають цю область космосу забороненою для колонізації.
— Але там може бути не база, а все що завгодно. Наприклад, ще один транзитний портал.
— Така ймовірність є, але вона невелика.
— Хто визначав ступінь імовірності?
— Аналітичні машини Ґорми.
— Я так розумію, що всі висновки з Ґ’орми вами приймаються на рівні божественного об’явлення? — у голосі Вей забриніли добре знайомі Зоранові металеві струни.
— А яка відстань до цієї планети? — втрутився він у суперечку.
