— Так, Ашавахішта, я знаю про Жовтих, — неголосно, але чітко і швидко мовила Наталія, наче відтворювала завчений текст. — Це велике знання я отримала з джерела чистого, благословенного, й не було у тому джерелі ані брехні, ані перебільшення. Істина виходила з нього, а її запорукою було те, що промовляло істину стражденне і принижене тіло. Воно містило в собі мандрівну третину Саошианта, спасителя милосердного, нам від світанку часів обіцяного й нині втіленого за благим словом для благої дії. Знання це йде з часів давніх, і воно попереджає нас про те, що за межами нашої Галактики від світанку життя мешкають могутні сили зла, сили нечистоти та поневолення. Гуманоїди називають їх Жовтими Демонами за кольором їхньої первісної тілесної форми. В епоху Світлого Правління сповнилася нечисть ненависті до Світлоносця, що не визнав їхньої влади і не віддав їм на поталу нашу Галактику, де під його орудою царювали мир, спокій та процвітання. Вони напали на нього раптово, підло. Армії роботів вийшли з контрольованих ними порталів одночасно у сотні світів, і настала доба смерті. Але мудрість світлого володаря була великою і дечого він передбачив. Втративши багато заселених планет, він відступив до центральної зони Галактики, де не було чужинських порталів. Там він зібрав відданих і атакував нечистих. Зоряна війна тривала століття, нечисті зазнали втрат і в нашій Галактиці і в Туманності Андромеди, куди відправився зі своїми силами Світлоносець. Багато разів у боях він втрачав свою тілесну форму, але воскресав знову і знову. Він був близький до перемоги, коли Жовті, завдяки зраді, знайшли ту його таємну колиску, куди кожного разу після втрати тіла відправлявся незнищенний дух його, й де під наглядом відданих клоноробів зростали нові досконалі тіла, готові прийняти в себе його могутню свідомість. Жовті Демони облаштували в колисці пастку. Коли дух Спасителя вчергове повернувся до колиски, він потрапив до клітки, з якої немає виходу. Так колиска його життя перетворилася на в’язницю і біля неї була поставлена сторожа. Неодноразово послідовники Світлоносця намагалися зруйнувати клітку, але кожного разу зазнавали поразки, бо Жовті не втрачали пильності. Безліч тисячоліть тому пророк з планети Лу провістив, що в одній із гуманоїдних рас народиться той, хто звільнить дух Світлоносця та прийме його у своє тіло. Жовті так злякалися цього пророцтва, що знищили і расу з планети Лу, й усіх тих гуманоїдів, які вже дозріли до космічних подорожей. Навіть ті з гуманоїдів, котрі вірно служили Жовтим, зазнали тотального нищення. Але магонійці сховали від Жовтих Демонів нащадків своїх на планеті Земля, і нині, коли могутність Жовтих занепала, один з благословенних дітей земної раси йде до колиски, аби здійснити давнє пророцтво. Так кажу я,
Години польоту минули в розмові. Автопілот «човника», що доправляв їх з Алефом на супутник Тіронії, навіщось обрав економну схему польоту з кількома зануреннями до планетної атмосфери та складними орбітальними маневрами. Тому у генерала з головним «горобцем» виявилось достатньо часу для спілкування. Розмова швидко зійшла на спогади. Алеф згадав своє стажування в далекій системі Зірки Тебі[51], де земні експедиції знайшли залишки інженерних споруд, пропорційних всій зоряній системі.
Й досі ніхто не знав, яка саме раса спорудила грандіозну «павутину», спроможну приймати до чверті енергії Зірки Тебі. Залишені напризволяще, підупалі залишки фотонних перетворювачів втратили стабільність. Їхнє неконтрольоване руйнування супроводжувалося зіткненнями уламків, падіннями шматків «павутини» на сусідні планети та іншими катастрофами.
«Горобці» намагалися вберегти науковців та їхнє обладнання не лише від небезпек деградованої техносфери, але й від дивних напівживих форм матерії, що мешкали у руїнах.
— Уяви собі мікроскопічні 3D-принтери, які за сотні тисяч років здичавіли, спростилися, але продовжують плодити собі подібних, — розповідав Алеф. — Уяви цілі колонії з мільйонів, мільярдів таких принтерів, які ліпляться до залишків «павутини», повзають поверхнями астероїдів, вишукуючи метали і кремній, й навіть заселяють сусідні планети, нищачи тамтешню біосферу. В цих колоніях виникає дивна форма такого собі колективного машинного інтелекту, яка потребує мережі з сотень тисяч з’єднаних принтерів, і ця форма агресивно налаштована до будь-якої конкуренції. Людей та нашу техніку вона також сприймає як конкурентів. А ще цій формі подобається наш метал.
— Щось на штиб самокерованої групи кіборгів-репликантів? — уточнив Марков.
