— Дай подивитися, — попросив Олександр.
— Не треба, — відмовився Петро. — Стріла зламалась… Ніяк вихопити… Треба вже десь в іншому місці…
Вони посідали під кущем, коней пустили пастися поряд. Коні були вже добре привчені далеко від господарів не відходити. Клюсиків Сірий час від часу піднімав голову від трави і, роздуваючи ніздрі та нашорошуючи вуха, вслухався в те, що діється довкола.
Олександр, чавкаючи мокрими чобітьми, сторожко ходив між кущів, вдивляючись, куди б далі можна було зайти, щоб почуватися у цілковитій безпеці. Зрозуміло, що татари, перепливши Дністер, одразу ж кинуться їх шукати. Якщо підуть по їхньому сліду — кінець!
Граф, урешті, присів під кущем. Його трусило від пережитого: він недоспаної сьогодні ночі, від напруження перед переправою, від бою на поромі. Власне, який то був бій? Татари стріляли, а вони ховалися від стріл, а потім від вогню… Знову сіпнулася щока й отерпла ліва рука. Щось надто часто стало з ним таке коїтися останнім часом. Якщо до самого Києва доведеться, як отоді, біля Крвавиці, як зараз, на Дністрі, то він, султан Ях’я, трястиметься, як у лихоманці…
Султан Ях’я… Він був султанчуком Ях’єю, а султаном став Мухаммед. Султан Ях’я — це в майбутньому. Коли він добереться до Києва, коли Йов Борецький приведе його до козаків, коли він з тими козаками візьме Стамбул і сяде на престолі, отоді він стане султаном Ях’єю…
А може, ліпше жити отак, як Скрипник чи Клюсик? Без претензій на керування державою? Жити просто, як кожна звичайна людина. Це в дитинстві, під впливом матері він мріяв про те, як правитиме величезною державою… Але дитинство минуло. Йому вже наближається до сорока, мусить же мислити, як дорослий, а не як хлоп’як-султанчук…
Проте Олександр відчував, що існує сила, яка не залежить від його особистих уподобань чи небажань. І ця сила змушує його, сина султана Амурата, мріяти про престол, який йому особисто не так уже й потрібен. Ця сила — мільйони людей, які з року в рік протягом сторіч відбивають турецьку навалу, що суне й суне на Європу. Нескінченні війни замучили поляків і мадьярів, сербів та чорногорців, греків та болгарів… Ідея владарів Османської імперії про світове панування не несе нічого доброго ні тим, проти кого воюють османли, ні самим османли… Він, одна людина, повинен усе це припинити. Як? Чим? Наказом? Та його ж зметуть ті ж самі яничари, які щойно змели Османа Другого! Що зробить меч, якщо його примусити копати землю? Він вирветься з руки й відрубає голову своєму володареві. Він створений для того, щоб воювати, а не ритися в гною… Він, меч, знає: я в бою добуду більше, ніж сто плугів; так настобіса мені бабратися в землі?! Отак скажуть і яничари, і сипахи, й акинджі. Що робитиме Туреччина, якщо втратить свою сухопутну й морську могутність? Як вона встоїть проти тих держав і народів, яким протягом століть встигла залити сала за шкуру? Адже одразу ж піднімуться народи, яких Османська імперія поневолила, і почнуть боротися за свою свободу. А з цих же країв Туреччина бере свій харадж, свій податок, свої прибутки… Що їстимуть османли, в що вдягатимуться?..
Але й це не все. Не один рік думав над справами Османської імперії Олександр-Ях’я. Ставши на турецький престол, він візьме на себе все, чим протягом століть жила Османська імперія. І це розчавить його або ж змусить стати слухняною іграшкою в руках духівництва, армії, всієї системи політики й господарювання… Гаразд, нехай станеться чудо, він, султан Ях’я, переборе геть усе, зламає опір тих сил, які ведуть Османську імперію по шляху боротьби за світове панування… Припустімо, він переборе, переможе, переконає, повідрубує голови особливо запеклим… А далі? А далі почнеться найстрашніше… Він переконає Османію, але він не переконає Польщі, Франції, Іспанії, Риму, не переконає Москви… Бо треба переробляти весь світ. Припустімо, він, Ях’я, відмовиться од ідеї, щоб півмісяць і зелене знамено аллаха майоріло над усім світом. Але ж папа римський ніколи не відмовиться від ідеї, щоб над світом височів хрест! Он поляки притискують своїх єдинокровних братів-слов’ян українців лише за те, що вони не католики, а православні. То чи будуть вони церемонитися з турками?
Ось у чім річ. Він, Ях’я, недаремно жив при дворах європейських государів. Він там вчився не лише манер та іноземних мов, він і дивився. Знає історію минулу й сучасну не лише Османської імперії, але і Європи. Як Османська імперія рветься заволодіти Європою, Азією й Африкою, так само рветься в Новий Світ Іспанія. Так само рвуться Португалія і Франція. І разом з ними йдуть Рим і Англія… Московії треба вийти до Балтійського моря, інакше вона задихнеться. Московії треба вийти на Чорне море, це, зрештою, їхнє давнє, Руське, море. І вони проб’ються до свого моря, хай лиш об’єднаються з козаками, які вже мають це море в своїх руках, та тільки одірвані від Москви Польщею…
