Гривня знов плила в дніпровій піні:
— Все в контексті європейських норм,
І постався, друже, з розумінням
До прем’єра та крутих реформ.
І на мене дивиться, як мати.
Я замовк, та знов кричу згори:
— Соромно, але дозволь спитати!
Каже Гривня тихо: «Говори».
— Був режим злочинний в нас без міри
(Кучма, Янукович і т. д.)
А тебе купляв я «по чотири»
Чи «по вісім». Де причина? Де?!
Спохмурніла Гривня, мов з напасті,
Ох, суворий погляд в неї був:
— Пам’ятай навік, не в гривнях щастя.
Наш народ чимало вже здобув!
Я в тобі не бачу патріота,
Розуміння де? Шо за діла?!
І питать пропала враз охота.
Гривня знов по курсу поплила.
Я стояв один, думки стрибали,
В гаманці луна гула в ту мить.
Було відчуття, що на…кололи,
Але де, не міг я зрозуміть.
<p>Хутініада, або пісня оптиміста</p>«…в зв’язку з погіршенням економічної ситуації мешканцям столиці радимо шукати альтернативні методи опалення житла, нагрівання води та поповнення сімейного бюджету…»
з рекомендацій мерії Києва.
«…Любителі гумору України радісно вітають вихід нової розважальної радіопрограми «Хутін Пуйло!». Тисячі дотепних жартів уже лунають в ефірі…»
з останніх новин
Мене таким родила мати,
Пишайся, ріднеє село!
Я вмію краще всіх співати
Про те, що Хутін є Пуйло.
Уйло! Фуйло! Талант — це диво!
І як там не ідуть діла,
Нас не лякають перспективи,
Коли співаєм про Пуйла.
Нема, наприклад, в тебе газу,
Зима прийшла в твоє житло,
Скажи «Фуйло» чотири рази,
І мов проблем і не було!
І знов на серці в тебе свято!
Усе бур’яном поросло?
Невинний ти! Це він, треклятий!
Ла-ла-Уйло! Ла-ла-Мурло!
Гей, інженер! Нема зарплати?
Немає, чим нагріть води?
Приходь до нас, почнем стрибати,
І де біда? Нема біди?
Дотепність то є наша сила!
Співоче буде в нас життя.
Хоч би й чума нас покосила,
Дотепність — наше майбуття!
Від кризи то найкраща зброя,
Як гаркнуть «Хутін!» і «ля-ля!»,
Мільйонів сорок п’ять героїв,
І стане в нас нова земля.
«Дотепний мір»! Живем завзято!
Дитятко тільки в світ прийшло,
Чекають всі, що скаже «тато»,
А він йому: «Хутін Пуйло».
Прийде культура в кожну хату,
Митець одержить на чоло
Почесний знак «Навчав стрибати»
Або «Заслужене Стрибло».
Он, підор вийшов в депутати,
Украв усе, навіть табло,
То вже не гріх, бо вмів горлати:
«Пуйло брехло! Пуйло хамло!»
Пройшла доба патріотизму,
Бо він засмучував людей,
Ідея «хутіно-пуйлізму»
Тепер найвище всіх ідей.
Ну, як, таких, нас не кохати
За те, що «мочимо» Пуйла»?
А прийде голод — любі Штати
Дадуть їдла! Дадуть бабла!
Наш хист підтримає Європа
І всім убогим видасть грант…
І раптом…раптом думка! О-па!
А як не виручить талант?
І марна пісня оптиміста?
