Здогадався здогадливий мер.
— Підніміть його, хай поскаче, зігріється, —
Каже прем’єр.
— Та він скакав, — каже песик, —
І на Майдані ідейно, і просто так,
І гопак, і краков’як,
А от зараз ніяк.
— Немає приводу для суму та апатії —
Якщо скакав, значить, вмер за демократію.
11.
Вітер! Вітер щомиті!
Їдуть дванадцять державних осіб,
Думають думку дванадцять діб,
Мудрість у скронях у всіх аж гуде,
Рішення мудре ось-ось упаде.
Раптом упала ідея одна!
Рано чи пізно наступить весна!
Газу ворожого брать западло,
Прийде само нам тепло у житло!
Так що народик наш буде в красі,
Хай докупає ще теплих трусів,
Будуть дванадцять у них градусів!
Хоч дочекаються, мабуть, не всі…
Годі! Потрібно і нам позитиву!
Їдемо в лазню! В село! На Мальдіви!
12.
Гей! Гей! Радість у наших людей!
Пішла злочинна влада!
Співай, громадо!
Прийшли прихильники
Маркіза де Сада!
<p>Гудбай, Ірен, гудбай!</p><p>(роздуми біля під'їзду Верховної Ради)</p>«Відомий політик, Ірина Фаріон, яка мала намір зробити українців авангардом світової термоядерної війни, на жаль, не пройшла до нового парламенту…»
з демократичної преси
«Куда уехал цирк? Он был ещё вчера…»
майже народна пісня
Нагостривши парламентські лижі,
Нагадавши примару чи сон,
Як той лебідь над містом Парижем,
Пролетіла madam Farion.
Ах, Ірино, я теж не радію,
Я шкодую, повірте, Ірен!
Бо на вас покладав я надію
Як на явище та феномен.
Думав, знов, як у славнім минулім,
Нести будете вашу пургу,
То на Кремль наводити дулі,
Щоб той Путін зігнувся в дугу,
То покличете радо із Ради
(Мов слухняних овечок табун)
Україну в кошмар термояду,
Наче вождь Віннєту чи трибун.
А народ наш, митці, хлібороби,
Всі, хто мешкає в нашім краю,
Подивившись на вашу хворобу,
В ній впізнають хворобу свою.
Стане соромно їм, люба пані,
І одужання в них настає …
Втім, даремні мої нудьгування,
Цирк поїхав, а клоуни є.
І не треба нам сліз, як на тризні
Безнадії, мадам, ще не час —
В пароксизмі парламентаризму
Ми обрали ще кращих від вас.
Є співачки (вітаємо палко)
Є комбат і його автомат,
З медій «профі» та професіоналки
Вибір геїв — з Дніпра до Карпат.
Значить, шоу в нас буде тривати,
Є кому понести маячню,
Є тепер і кому постріляти,
В кулуарах зніматися ню.
Надивившись парламентських збочень,
Може, вийдемо із забуття?
Прийдем в тяму? А як не захочем,
Всім Господь тоді буде суддя.
Гляне Він на сторуку потвору,
Ту, з картками (як біси малі)
І, мов підлий Содом і Гоморру,
З української змиє землі.
<p>Киев во мгле</p>
