Одного ранку в неділю, коли Родон Кроулі, його син і попі гуляли, як звичайно, в Парку, вони зустріли давнього знайомого полковника, його товариша по службі, капрала Клінка, що приязно розмовляв з якимось старим джентльменом. Той тримав на руках хлопчика десь такого віку, як малий Родон. Хлопчик міцно вхопився за медаль на пам’ять про битву під Ватерлоо, що висіла на грудях у капрала, й уважно її роздивлявся.
Дякую, ваша честь — відповів Клінк: «Як ся маєш, Клінку?» — Цей юний джентльмен — ровесник вашому синові,— додав капрал.
Його батько теж воював під Ватерлоо,— сказав старий, що тримав на руках хлопчика.— Правда, Джорджі?-Так,— відповів той.
Він і хлопчина, що сидів на поні, пильно, з поважним виглядом вивчали один одного, як то буває між дітьми.
У піхоті,— сказав Клінк поблажливим тоном.
Він був капітаном *** полку,— не без гордощів додав старий джентльмен.— Капітан Джордж Осборн, сер. Може, ви його знали? Він загинув смертю хоробрих у битві з корсиканським тираном.
Полковник Кроулі почервонів.
Я знав його дуже добре, сер,— мовив він,— і його дружину, дуже милу жіночку, сер... Як вона поживає?-Це моя дочка, сер,— відповів старий джентльмен. Він опустив хлопчика на землю, дуже врочисто витяг-візитну картку і подав її полковникові. Той прочитав: «Містер Седлі, єдиний агент компанії «Чорний діамант, безпопільне вугілля». Вантажна пристань, Темз-стріт і котеджі Анна-Марія, Фулем-стріт».
Малий Джорджі підійшов ближче й почав роздивлятися на шотландського поні.
Хочеш покататися? — запитав із сідла Родон-молодший.
Хочу,—відповів Джорджі.
Полковник, що зацікавлено дивився на малого, підняв його й посадовив на поні позад сина.
Тримайся за нього, Джорджі,— сказав він,— обійми мого, сина „за стан... його звати Родоном.
Обидва хлопчики засміялися.
Сьогодні, мабуть, у нашому парку не знайдеться кращої пари, сер,— мовив добродушний капрал.
І полковник, капрал та старий Седлі з парасолькою в руці пішли поряд з дітьми.
Розділ XXXVIII РОДИНА В ДУЖЕ ВЕЛИКІЙ СКРУТІ-Будемо сподіватися, що малий Джордж Осборн проїхав на поні з Найтсбріджа аж до Фулема — спинімося й ми в цій околиці і розпитаймо, як поживають наші друзі, яких ми там залишили. Як почуває себе місіс Емілія після ватерлооською струсу? Чи жива вона, чи здорова? Що сталося з майором Доббіном, бричку якого весь час видно було біля її дому? Чи є які новини від збирача податків з Боглі-Уолага? Про останнього нам відомо ось що.
Наш шановний приятель, товстун Джозеф Седлі, невдовзі після того, як йому пощастило врятуватися з Брюсселя, повернувсь до Індії. Може, скінчилася його відпустка, а може, він боявся зустрічі зі свідками своєї втечі з-під Ватерлоо.
Так чи так, але він приступив до своїх обов’язків у Бенгалії зразу після того, як Наполеона привезли на острів Святої Єлени, де Джоз і бачив колишнього імператора. Якби ви почули, що містер Седлі казав на борту корабля, то вирішили б, що він не вперше зустрічається і з корсиканцем і що цей цивільний чоловік добре дався взнаки французькому полководцеві під горою Сен-Жан. Він знав тисячі історій про славетні битви, знав, на яких позиціях стояв і яких втрат зазнав кожен полк. Він не відмагався, що й сам причетний до перемог, що був разом з армією і привозив депеші герцогу Веллінгтонові. Він змальовував усе, що герцог робив і казав кожної миті протягом того дня під Ватерлоо, з таким знанням почуттів і вчинків його вельможності, що було очевидне: він не розлучався цілий той день із переможцем, хоч його як цивільного й не згадано в опублікованих документах про битву. Мабуть, згодом він і сам повірив у це, принаймні якийсь час його розповіді викликали, величезну сенсацію в Калькутті, і він навіть дістав прізвисько «Седлі Ватерлооськнй», яке й носив до останніх днів свого перебування в Бенгалії.
Векселі, які Джоз видав, купуючи злощасних коней, він і його агенти безвідмовно оплатили. Він нікому жодним словом не згадував про угоду, і ніхто не знає напевне, що сталося з тими кіньми і як він спекався їх та Ісидора, свого служника-бельгійця; цього останнього бачили восени 1815 року, коли він продавав сивого коня, дуже схожого па того, що ним їхав Джоз.
