Зовнішність: Зріст п’ять футів вісім дюймів, вага — 18 стоунів[58]. Колір обличчя — дуже блідий. Чисто поголений. Волосся рудо-каштанове, коротко підстрижене. Очі темно-карі, вирлаті. Маленький, майже жіночий рот. Вставні зуби високої якості. Вуха маленькі, з великими мочками, що свідчить про наявність єврейської крові. Кисті руки маленькі, доглянуті, волохаті. Ступні маленькі. З погляду расової належності суб’єкт має змішані риси середземноморського типу з прусським чи польським корінням. Одягається вишукано та добротно, віддаючи перевагу двобортним темним піджакам. Постійно палить «капораль»[59], користується антинікотиновим мундштуком. Раз від разу впорскує в ніс бензедрин[60]. Голос тихий та рівний. Білінгв: французька й англійська. Добре володіє німецькою. Легкий марсельський акцент. Посміхається рідко. Ніколи не сміється.
Звички: полюбляє розкіш, але не виставляє її напоказ. Завищений сексуальний апетит. Садомазохіст. Вправний водій спортивних автомобілів. Добре знається на стрілецькій та холодній зброї, володіє прийомами рукопашного бою. Завжди носить при собі три леза: за стрічкою капелюха, в лівому підборі та портсигарі. Знає бухгалтерський облік і математику. Відмінний гравець. Прибуває в супроводі двох гарно вдягнених охоронців — француза та німця (описи надано).
Примітки: значущий і небезпечний агент СРСР під керуванням ленінградського Третього відділу через Париж.
Підпис: Архіваріус
Додаток Б.
Тема: СМЕРШ
Джерела: власні архіви, а також уривкові матеріали, що надали Друге бюро та ЦРУ з Вашингтона.
Назва СМЕРШ — акронім двох російських слів «СМЕРть Шпіонам». Стоїть на службовій драбині вище МВС (раніше — НКВС); вважають, що підпорядковане особисто Берії.
Штаб-квартира: Ленінград (філія у Москві).
Завдання СМЕРШу полягає у викорінюванні усіх форм зрадництва та інакодумства в підрозділах радянських таємних служб усередині країни й за її межами. Це — найпотужніша і найзагроз-ливіша організація в СРСР. Є думка, що вона не провалила жодної каральної операції. Вважають, що СМЕРШ відповідає за вбивство Троцького у Мехіко (22 серпня 1940 р.)[61], і, можливо, репутація цієї організації насправді ґрунтується на успіхах, яких раніше не вдавалося досягти ні одинакам, ні групам.
Наступного разу про СМЕРШ заговорили після нападу Гітлера на Росію. Чисельність організації була швидко збільшена з метою боротьби зі зрадниками та подвійними агентами під час відступу радянських військ у 1941 році. Тоді СМЕРШ виконував роль карального підрозділу НКВС, а теперішні функції були закріплені пізніше.
Після війни відомство зазнало ретельної чистки, і зараз, як вважають, складається з кількох сотень оперативників високої кваліфікації, які працюють за п'ятьма напрямками[62]:
Перший відділ займається контррозвідкою в радянських установах усередині країни й за кордоном.
Другий відділ здійснює операції, в тому числі виконання смертного вироку.
Третій відділ — адміністративно-фінансовий.
Четвертий відділ — наукові розробки, правові питання, робота з кадрами.
П’ятий відділ — судовий: винесення остаточного вироку жертвам.
