Карти Бонда лежали на столі — дві невиразними блідо-рожевими «сорочками» догори, та відкрита дев’ятка чирв. Ле Шифру ця дев’ятка могла сказати правду або низку різноманітної брехні.
Справжній секрет містився під двома рожевими «сорочками», там, де пара дам цілувала зелене сукно.
Піт виблискував крапельками по обох боках гачкуватого носа банкомета. Кінчиком товстого язика він облизав червоні потріскані губи. Кинув ще один погляд на карти Бонда, потім зиркнув на свої, відтак знову на карти Бонда.
Його туша здригнулася, він дістав карту зі «сабо». Перегорнув. Усі за столом витягнули шиї. Чудова карта, п’ятірка.
— Huit a la banque[141], — оголосив круп’є.
Бонд сидів не рухаючись, і Ле Шифр не витримав, а хижо посміхнувся. Він зрозумів, що виграв.
Круп’є лопаточкою, майже вибачливо, потягнувся через стіл. Ніхто не сумнівався, що Бонд програв.
Лопатка перегорнула дві рожеві карти номіналом догори. Веселі червоні дами радісно посміхнулися присутнім.
— Et le neuf[142].
Сидячі за столом разом видихнули, здійнявся неймовірний гомін.
Бонд не зводив очей з Ле Шифра. Товстун відкинувся на спинку крісла, немов при серцевому нападі. Його рот двічі відкрився і закрився у німому протесті, рукою Ле Шифр схопився за горло, тоді відсахнувся. Його губи посірішали.
Круп’є підсунув до Бонда велику гірку фішок. Бан-комет рвучко витягнув із внутрішньої кишені пачку банкнот і жбурнув її на стіл.
Круп’є перелічив купюри.
— Un banco de dix millions[143], — виголосив і поклав на сукно десять великих фішок номіналом по мільйону.
«Ставка на смерть», — подумав Бонд. Ця людина досягла межі, звідки повороту нема. Він ставить на кін останні гроші. Він зараз у тому стані, в якому я перебував годину тому, і, як я, робить відчайдушний крок. Але якщо він зараз програє, жодна жива душа не допоможе йому, другого дива не станеться.
Відкинувшись у кріслі, Бонд запалив сигарету. На столику поруч хтозна-звідки з’явилися напівпорожня пляшка «Кліко» та бокал. Не запитуючи, кому він завдячує таким щедрим дарунком, Бонд наповнив бокал до вінця і двома довгими ковтками осушив його.
Потім сів, поклавши руки на стіл перед собою, наче борець джиу-джитсу, який чекає на сигнал до двобою.
Гравці зліва затихли.
— Банко! — вигукнув Джеймс, напряму звертаючись до Ле Шифра.
І знову дві карти пустилися через стіл, але цього разу круп’є спрямував їх так, щоб вони опинилися в зеленій лагуні точнісінько між долонями Бонда.
Той прикрив їх правицею, мимохідь глянув на них і кинув обидві на середину столу.
— Le neuf, — оголосив круп’є.
Ле Шифр очманіло дивився на свою пару чорних королів.
— Et le baccarat, — сказав круп’є і посунув до Бонда стос фішок.
Ле Шифр провів їх поглядом, поки ті не приєдналися до інших мільйонів, що вишикувалися стрімкими рядами в тіні лівої руки Бонда, тоді важко підвівся і, не сказавши ні слова, пройшов за спинами гравців до виходу. Там відстебнув кінець оксамитового ланцюжка, кинув його на підлогу й пішов крізь натовп, який розступився перед ним. Люди дивилися з цікавістю та перестрахом, немов від нього віяло смертю. Потім Бонд загубив його слід.
Вставши, Джеймс витягнув з купи перед собою стотисячофранкову фішку і посунув через стіл у бік chef de partie. Він перервав гарячкуваті висловлювання подяки і попросив круп’є віднести виграш до каси. Інші гравці почали залишати свої місця. Без банкомета нема гри, та ще й о пів на третю. Бонд обмінявся приязностями зі сусідами зліва і справа, потім пірнув під поруччя та приєднався до Веспер і Фелікса Лейтера.
Утрьох вони підійшли до каси. Бонда запросили до офісу ради директорів казино. На столі громадилася купа фішок, яку він поповнив вмістом своїх кишень.
Загалом виявилося трохи більше сімдесяти мільйонів франків.
Бонд узяв частину, що належала Феліксові Лейтеру, банкнотами, решту — сорок мільйонів — чеком «Креді Ліонне». Його гаряче привітали з виграшом та щиро запросили завітати до казино знову.
Бонд ухилився від прямої відповіді. Він повернувся до бару і вручив Лейтеру його гроші. За пляшкою шампанського вони обговорили гру, потім американець вивудив з кишені й поклав на стійку кулю сорок п’ятого калібру.
