— У такому разі дозвольте привітати вас із тим, що ви взагалі вижили. Небагато чоловіків витримали б таке. Можливо, це вас втішить. Месьє Матіс може підтвердити, що свого часу мені довелося лікувати пацієнтів, які зазнали катувань, але жоден з них не проходив через те, що випало вам.
Лікар допитливо подивився на Бонда, потім звернувся до Матіса:
— У вас десять хвилин, після чого ви маєте покинути палату. Якщо у пацієнта підскочить температура, ви пожалкуєте.
Потім обдарував обох широкою усмішкою і вийшов.
Підійшовши, Матіс зайняв стілець лікаря.
— Чудовий хлопець, — зауважив Бонд. — Він мені подобається.
— Дуже відданий справі, — відгукнувся Матіс. — Насправді чудовий хлопець, я тобі коли-небудь про нього розповім. До речі, він вважає тебе надзвичайною людиною, і я з ним згодний.
Але це зачекає. Як ти здогадуєшся, питань у нас чимало. Мене смикають із Парижа і, звісно, з Лондона. Та що казати, навіть з Вашингтона через нашого приятеля Лейтера. До слова, — раптом пригадав Матіс, — у мене для тебе особисте послання від М. Він персонально зателефонував мені. Звелів переказати тобі, що він вражений. Я спитав, чи це все, й М. додав: «Скажіть, що в Казначействі зітхнули з полегшенням» і повісив слухавку.
Бонд задоволено усміхнувся. Його найбільше втішило, що М. сам зателефонував Матісу. Це нечувано. Навіть існування М., не кажучи про його особу, завжди ретельно приховували. Можна уявити, який переполох це спричинило у най секретнішій організації, де застережні заходи піднесені на вищий рівень.
— Із Лондона того дня, коли ми знайшли тебе, прибув високий худорлявий чоловік з однією рукою, — продовжив Матіс, знаючи з власного досвіду, що саме такі дрібні деталі повеселять і зацікавлять Бонда передусім. — Він організував сиділок і подбав про усе інше. Навіть віддав твою машину в ремонт. Здається, він — бос Веспер. Із нею він провів багато часу і надав чіткі інструкції піклуватися про тебе.
«Начальник відділу «С», — подумав Бонд. — Про мене піклуються за вищим розрядом».
— Гаразд, — сказав Матіс, — давай до справи. То хто вбив Ле Шифра?
— СМЕРШ, — відповів Бонд.
Матіс присвиснув.
— Ух ти, — мовив шанобливо. — Отже, вони таки полювали на нього. Який він був на вигляд?
Бонд стисло описав події аж до моменту смерті Ле Шифра, випустивши несуттєві деталі. Це далося йому нелегко, і він зрадів, коли закінчив говорити. Змушений знову пригадати пережитий кошмар, Джеймс відчув, як спітнів лоб, а все тіло відгукнулося тупим болем.
Матіс зрозумів, що зайшов надто далеко. Голос Бонда послабшав, очі затуманилися. Закривши блокнот, що тримав у руках, Матіс торкнувся плеча Джеймса.
— Вибач, друже мій, — мовив. — Усе позаду, ти в безпеці. Операція завершена, і результат пречудовий. Ми оголосили, що Ле Шифр пристрелив двох спільників, а потім укоротив собі віку, аби уникнути слідства стосовно розтрати профспілкової каси. У Страсбурзі й на півночі — повне безладдя. Його вважали справжнім героєм та стовпом комуністичної партії Франції. Вся та історія з борделями і гральними домами сильно підірвала вплив організації, і тепер вони гасають, немов очманілі. Нині компартія заявила, що він схибнувся. Невдала ідея, враховуючи недавній нервовий зрив у Тореза[157]. Виходить,
немов усі їхні великі вожді трохи не в собі. Тільки Богові відомо, як вони з цим упораються.
Матіс побачив, що його ентузіазм спричинив позитивний ефект — очі Бонда заблищали.
— І остання загадка, — сказав Матіс, поглянувши на годинника, — а потім обіцяю піти геть. Лікар з мене ось-ось шкуру спустить. Щодо чека. Де він? Де ти його сховав? Ми теж прочесали весь номер. І нічого не знайшли.
Бонд посміхнувся.
— Він у номері, — сказав, — відносно, звісно. На дверях кожного номера висить пластикова табличка з номером кімнати. На зовнішньому боці, як ти розумієш. Коли тієї ночі Лейтер пішов од мене, я просто відчинив двері, згвинтив табличку, засунув туди складений у кілька разів чек і пригвинтив назад. Він, як і раніше, там. — Бонд знову посміхнувся. — Я радий, що кмітливим французам є чому навчитися в дурних англійців.
Матіс радісно розсміявся.
— Розумію, що ти так відплатив мені за Мюнців. Тепер ми квити. До речі, ми їх теж схопили. Вони виявилися дрібною рибчиною, їх найняли випадково. Ми простежимо, щоб вони отримали по кілька років.
Він поспішно підскочив, оскільки цієї миті в кімнату увірвався лікар і, зиркнувши на Бонда, гаркнув на Матіса:
— Геть! І щоб я вас більше не бачив!
Матіс устиг тільки бадьоро махнути Бонду, нашвидкуруч попрощатись, як його виперли за двері. Джеймс почув справжню бурю швидкою французькою, яка вщухала в міру того, як вони віддалялися коридором. Бонд відкинувся на подушках, повністю виснажений, але значно пожвавішавши від почутого. Він спіймав себе на тому, що думає про Веспер, але швидко поринув у неспокійний сон.
Залишилося ще кілька питань, на які у нього не було відповідей, проте вони могли зачекати.
