Одужував Бонд швидко. Коли через три дні Матіс прийшов відвідати його вдруге, той сидів на ліжку, руки були вільними. Нижня частина тіла все же залишалася під саваном, але Бонд виглядав жвавим і лише деколи морщився від болю.
Вигляд у Матіса був пригнічений.
— Ось твій чек, — сказав Бонду. — Мені страшенно приємно було таскати в кишені сорок мільйонів франків, але тобі краще поставити уступний напис, щоб я міг покласти гроші на твій рахунок у «Креді Ліонне». Жодних слідів твого приятеля зі СМЕРШу. Жодних зачіпок. На віллу він дістався вочевидь на велосипеді, оскільки ні ти, ні обидва головорізи нічого не почули. Яке неподобство! Ми знаємо мізерно мало про СМЕРШ, та й у Лондоні відомо не більше. У Вашингтоні сказали, що у них є деяка інформація, але вона виявилася звичайними домислами та чутками політемігрантів. Сам розумієш, це однаково, як розпитувати пересічного англійця з вулиці про Секретну службу або француза — про Друге бюро.
— Найімовірніше, він дістався до Берліна чи Варшави з Ленінграда, — сказав Бонд. — Ну, а звідти легко потрапити в будь-який куточок Європи. Напевно, він уже вдома й дістав прочухана за те, що залишив мене жити. Гадаю, у них неабияке досьє на мене у зв’язку з парочкою завдань, котрі М. доручив після війни. Впевнений, він пишається своєю витівкою вирізати мітку.
— До речі, що це має означати? — спитав Матіс. — Лікар сказав, що порізи нагадують перевернуту друковану літеру «m» і нічого не означають.
— Я бачив порізи кілька разів, коли мене перебинтовували, і впевнений, що це російська буква «Ш». Вона справді нагадує перекинуту латинську «m». Тут є смисл, оскільки «СМЕРШ» означає «СМЕРть Шпіонам», отже, він заклеймив мене як шпигуна. Це прикро, бо гадаю, що М. обов’язково відправить мене до шпиталю на пересадку шкіри, тільки-но я з’явлюсь у Лондоні. Хоча це вже більше не важливо. Я вирішив подати у відставку.
Матіс, відкривши рота, витріщився на Бонда.
— У відставку? — недовірливо перепитав. — Якого біса? Навіщо?
Відвівши очі, Бонд узявся вивчати перебинтовані руки.
— Коли мене катували, — мовив, — мені раптом сподобалося бути живим. Перш ніж Ле Шифр взявся до справи, він сказав одну фразу, яка чомусь закарбувалась у пам’яті: «Грати в індіанців». Це те, чим я, на його думку, займаюсь. І я чомусь подумав, що він, можливо, правий.
— Розумієш, — продовжив Бонд, і далі роздивляючись пов’язки на руках, — коли ти молодий, здається, що межа між добром і злом очевидна, та з роками розрізняти їх стає важче. У школі без зусиль розділяєш людей на злодіїв та героїв, і мрієш, що коли подорослішаєш, станеш героєм і вбиватимеш злодіїв.
Він подивився Матісу в очі.
— Що ж, за кілька останніх років я вбив двох злочинців. Першого — в Нью-Йорку. Японський шифрувальник, який зламував наші коди на тридцять шостому поверсі Ар-Сі-Ей Білдінга[158] Рокфеллерівського центру, де містилось японське консульство. Я винайняв кімнату на сороковому поверсі сусіднього хмарочоса і через вікно міг бачити його за роботою. У напарники мені надали колегу з нашої Нью-Йоркської філії, а також два «ремінгтони» 30/30 з телескопічними прицілами та глушниками. Ми пронесли їх в офіс і кілька днів вичікували влучного моменту. Мій напарник вистрелив на секунду раніше. Його завданням було пробити у вікні дірку, щоб дати мені змогу через неї влучити в япошку. В них у Рокфеллерівському центрі товсте скло, щоб не чути шуму з вулиці. Усе вийшло якнайкраще. Як і очікували, перша куля відхилилася від цілі й полетіла хтозна-куди. Я вистрелив одразу після нього через отвір, зроблений першою кулею. Влучив японцю прямо в рота, якого той роззявив, коли витріщився на розбите скло. — Бонд задумливо затягнувся.
— Робота була виконана на «відмінно». Красиво та чисто. Дистанція — триста ярдів. Жодного особистого контакту. Наступного разу в Стокгольмі пройшло не так гладко. Наказали вбити норвезького подвійного агента, який працював на німців. Йому вдалося викрити двох наших людей, яких схопили і, наскільки розумію, стратили. З різних причин завдання мало бути виконано безшумно. Місцем виконання я вибрав його спальню, а зброю — ніж. Так от, помирав він довго.
— За ці два завдання мене нагородили номером з двома нулями. Я відчував себе дуже розумним та здобув репутацію крутого і надійного хлопця. Подвійний нуль у нашому відомстві означає, що під час виконання завдання ти спроможний убити ворога холоднокровно.
