— То все тільки машкара. Андерс стоїть на чолі однієї з найнебезпечніших груп саботажників у металургійній промисловості. Він організував катастрофу на запорізькому сталеварному заводі, яка мала жахливі наслідки й мала багато людських жертв. Він сам у тому зізнався.
— Того не може бути. До пригоди з ним у Запоріжжі не було жодної аварії. Потім він лежав нерухомий у ліжку.
— Групою саботажників можна керувати і з ліжка.
Я був змушений мовчати, бо не вірив жодному слову з того, що сказав слідчий, але не мав права вступати з ним у полеміку. Я міг боронитися й доводити свою невинуватість, але не мав права захищати Андерса та піддавати сумнівам рішення ДПУ стосовно нього. Це означало б дискредитацію органів радянської влади, тобто контрреволюційну агітацію. До того ж я не знав, чи визнав Андерс ті вигадки. Але щось у тоні слідчого схилило мене до довіри. Тут я знову зіткнувся з чимось незбагненним. Андерс був розумною і певною себе людиною. То є нонсенс, що він був диверсантом. Я знав його добре. Він не був саботажником, а був фанатично відданим будівником соціалізму. Чому такі люди визнають нескоєні злочини? Я вже майже місяць провів за ґратами і мені ще не вдалося підняти завісу над цією таємницею. Але вже недовго залишалося чекати.
Слідчий декілька хвилин гортав папери, а потім звернувся до мене:
— Диверсант і троцькіст Андерс, який сидить у в’язниці Дніпропетровська, капітулював перед радянською владою і зізнався у своїх злочинах. Він дав дуже цікаві свідчення про вас, про ваші політичні погляди та диверсійну роботу. Я поїду туди сам і послухаю його. Хай тоді Бог вам помагає.
— Мої стосунки з Андерсом обмежувались обговоренням технічних та господарських питань. Він був досвідченим керівником будови, а я ще зовсім зеленим початківцем. Його поради могли бути використані в моїй роботі. Ми розмовляли про поліпшення організації роботи. Якщо це називати «контрреволюцією», то, в такому разі, обидва ми були контрреволюціонерами.
— Що ви собі дозволяєте, троцькістський бандите! До кого так звертаєтеся? Замкну вас на три дні до карцера, там навчитеся дисципліни!
— Я зовсім не хотів вас образити, громадянине слідчий. Як радянська й партійна людина, я захищаю свою честь перед безпідставними звинуваченнями.
— Пошел к ебаной матери, фашистский пес! Чи ти думаєш, що весь час будемо з тобою панькатись? Видавай організацію! Кого ти завербував?
Я мовчав.
— Чи думаєш, що довго будеш водити нас за ніс? Ми викрили твою гру. Хто тебе прислав?
Я продовжував мовчати. Він зірвався й почав репетувати:
— Хто виконував твої брудні доручення!? Які директиви привозив з-за кордону троцькістський агент Плачек?
Я мовчав. Він трохи заспокоївся й продовжував:
— Звинувачуваний Вайсберг, якщо ви й надалі будете так себе поводити і не відповідати на питання слідства, то тим самим отут, у кабінеті слідчого, ви будете звинувачені в антирадянській діяльності, за що доведеться тяжко відповідати. Проти тих, хто саботує слідство, ми маємо дуже ефективні засоби.
— Громадянине слідчий, я не маю наміру саботувати слідство, бо сам дуже зацікавлений в його якнайшвидшому закінченні. Але ж ви не поставили мені жодного конкретного питання, на яке я міг би відповісти.
— Я питаю, які контрреволюційні інструкції дав вам Плачек, агент міжнародного троцькізму? Чи привозив він вам програму тієї нової шпигунської організації — «Четвертого Інтернаціоналу»?
— Плачек не має нічого спільного з «Четвертим Інтернаціоналом».
— Доки ви будете нам доводити, що чорне то є біле? Як довго будете замикатися? Чи збираєтеся заперечувати очевидні факти, які всі вже визнали? Плачек з безприкладним нахабством агітував в інституті за «Четвертий Інтернаціонал»! Чи наважитесь це заперечувати? Маємо в тому чотирьох свідків. Можемо організувати з ними очну ставку!
— Плачек є блазнем, а не політичною людиною. Був він тут кілька днів і в приватних розмовах говорив дурниці, наслідки яких сам не міг передбачити. Він чудовий фізик, і тому ми його запросили на тиждень із-за кордону. Політично його не можна брати до уваги. З нього такий же таємний агент «Четвертого Інтернаціоналу», як з мене акробат. Якби ви з ним поговорили, то це стало б для вас так само ясно, як і для мене.
— Ми розглянули справу Плачека з усіх боків. Ви зображуєте всіх провокаторів, яких засилають до нашої країни, як невинних тріпачів або блазнів. Цей трюк не пройде. Ми знайдемо контрреволюціонерів під будь-якою личиною.
…Справа Плачека може фігурувати в шкільних підручниках як приклад того, яку небезпеку може спричинити людський гумор у країні тотальної диктатури. Плачек був добрим фізиком. Фізики-теоретики мали його за експериментатора, експериментатори ж вважали його теоретиком. Насправді ж він знаходився десь посередині.
