Залишивши Мак Дура та команду з їхніми товарами на продаж, Гейл охоче пішов із солдатами у золотих накидках. Вони оточили його та, карбуючи крок, повели по пристані в місто в напрямку палацу. Можливо це, зрештою, було знаком удачі.
У палаці під арковими стелями зали для прийомів Гейл низько вклонився емпрі Ілуріс.
— Утаукам завжди були раді в Ішарі, Ваша Високосте. Ваш народ охоче купує наші товари.
— Я не сказала, що вам тут не раді. Можливо, ви маєте те, що я сама хочу купити, — мовила Ілуріс.
Жінка була худорлявою та невисокою. Її обличчя було вродливим, з ледь помітними ознаками віку та важких переживань, попелясто-біляве волосся було майже повністю вкрите під складками її головного убору. Якби вона була одягнена у звичайний одяг, то на вулиці не привертала б увагу, але тут, на вкритому позолотою троні, Ілуріс була неперевершена. На руках і шиї в неї виблискували коштовності. — Утауки завжди були хорошим джерелом інформації.
— Ми продаємо багато чого, — відказав обережно вояжер.
— Розкажіть мені про плани Співдружності на війну.
Віддана емпрі Яструбина варта, розставлена біля стіни її тронної зали, не ворухнулася з моменту його прибуття. Гейл відчував, що вони спостерігають за ним, так ніби він може становити загрозу.
Запитання здивувало його.
— Війни не хоче ніхто, запевняю вас, Ваша Високосте. Це погано для торгівлі, для всіх. Торгувати краще, коли покупці не вбивають одне одного.
— Я можу запевнити вас у тому ж, капітане торговельного судна. Війна затратна і безумовно не входить у мої наміри, особливо після стількох років миру, — мовила Ілуріс і стиснула губи міцніше. — Проте на цих землях не кожен так вважає. А як щодо честі? Як щодо помсти? І як щодо всієї крові, пролитої нещодавно і за всю історію?
— Кров — річ дорога, часто дорожча за будь-яку кількість золота.
До тронної зали увійшла дівчинка-підліток із коротким темним волоссям і без церемоній зайняла місце поруч із емпрою. Дівчина була вбрана у кольоровий одяг, схожий на той, що був на Ілуріс, проте, схоже, почувалася незатишно в цих одежах, наче це були церемоніальні шати. Гейл ввічливо кивнув.
— Це ваша наступниця, Ваша Високосте?
Ілуріс коротко всміхнулася, дівчинка зашарілася.
— Поживемо — побачимо. А поки Семі тут, аби вчитися, і наша з вами розмова — частина її навчання.
Неочікувана поява дівчини змінила тон їхньої зустрічі. Ризикнувши, він вирішив зосередити увагу на Семі.
— І як я можу допомогти? Що вам потрібно знати? Я бачив багато місць, багато всього.
Ілуріс заговорила:
— Ми знаємо, що були таємні напади на приватні ішаранські судна. Удалині від наших берегів зникло багато рибацьких човнів. Ми підозрюємо, що їх потопили кораблі військово-морського флоту Співдружності з острова Фулкор.
— Або принаймні взяли їх у полон, — додала Семі. — Не так витратно, еге ж?
У двері спішно зайшов огрядний чоловік, випромінюючи вусібіч показну значущість. На ньому був темно-синій каптан, на шиї висів золотий медальйон.
— Пробачте, Ваша Високосте. Я прийшов, щойно почувши про нашого відвідувача. — Він зиркнув на Гейла. — Це шпигун?
— Ми збираємося розпочати переговори стосовно його послуг, верховний жерче Кловусе. Він не дав мені причин думати, що ми не друзі. — Вона повернулася до Гейла. — А тепер, капітане, розкажіть, що знаєте про наші зниклі кораблі.
Переговори стосовно його послуг? Гейл обережно зауважив:
— Я знаю, що при дворі конаґа Конндура багато хто розгніваний нещодавнім нападом ішаранців, які знищили мирне прибережне містечко. Я чув, що там брав участь божок. Дехто міг би сказати, що це не найкращий спосіб підтримання миру між двома континентами.
Гримаса швидко промайнула на обличчі Ілуріс, але Гейлу здалося, що невдоволення стосувалося не його.
— Мир і війна підштовхують нас то в один бік, то в інший, та ми тримаємося з усіх сил. Я можу запевнити вас, що напад був беззаконним актом, не санкціонованим моєю особою. Можна вводити закони, проте вони нічого не означають для беззаконників. — Вона зітхнула, і її жорсткі слова здавалися звернутими до Кловуса.
Жрець важко видихнув:
— Але неподобство на острові Фулкор не можна пробачити! Ми залишили цю рану гнити десятиліттями, і, схоже, настав час нам забрати острів назад. Він, зрештою, є частиною споконвічної землі Ішари. Наші перші кораблі зупинилися там під час подорожі до цього континенту.
Гейл виструнчився, дивлячись на жерця.
— Конаґ Конндур буде стверджувати, що острів по праву належить Співдружності.
Ілуріс важко оперлася на підлокітник свого крісла.
— Сумна правда в тому, що Фулкор — це похмура скеля, яка продувається всіма вітрами і на яку ніхто не мав би претендувати, не кажучи вже про те, щоб проливати за неї кров. — Вона звернула до Гейла важкий погляд. — Я більше зацікавлена у придбанні ширшого розмаїття інформації, капітане. Ви — нейтральні утаукські торговці, і вас приймають повсюди. Ви багато і вільно подорожуєте. Це робить вас дуже цінними. Я хочу купити ваші очі як шпигуна. Щоразу, коли ви повертатиметеся до Ішари, просто розповідайте мені, що бачили у Співдружності.
