Хребет Дракона полностью

Третій ішаранський корабель став на якір далеко на краю рифів, а інші два судна підійшли ближче до острова, як і було домовлено. Флагманський корабель, який знервований капітан обережно вів ретельно вивіреним курсом, наблизився до вузької, захищеної бухти, яка служила захисною гаванню Фулкора. Ілуріс відчула сироти на шкірі, дивлячись на величні кам’яні скелі. Від цього місця несло загрозою та небезпекою. Жрець Кловус таки мав вагомі підстави бути підозрілим.

Військовий корабель Співдружності пришвартувався до головного причалу у вузькій гавані, проте капітан ішаранського судна вирішив — з дозволу емпри — стати на якір поза бухтою, де вони не могли б опинитися в пастці.

— Звідси пересядемо у висадкові човни, щоб дістатися до причалу, Ваша Високосте.

Каптані Вос зібрав бійців Яструбиної варти, які регулярно тренувалися на палубі впродовж усієї подорожі. Ішаранці згорнули свої смугасті вітрила й опустили якорі, по одному з кожного борту корабля.

Ілуріс чекала разом із Семі, ласкаво поклавши руку на плече своєї підопічної. Вони дивилися, як солдати Співдружності збираються біля бійниць високо на стінах, спостерігаючи за їхнім прибуттям.

— Ми із Семі будемо в першому висадковому човні, разом із каптані Восом і моєю Яструбиною вартою, — сказала Ілуріс. — Другий човен перевезе верховного жерця Кловуса та загін ішаранських солдатів.

— Слухаюся, Матір, — мовив Вос.

Намагаючись розвіяти власний неспокій, емпра пішла до човнів. Коли їх спустили на воду, вона наважилася сподіватися на краще, проте залишалася настороженою. Хвилі омивали скелі, а над головою пронизливо кричали морські птахи.

Емпра Ілуріс готувалася до зустрічі зі своїми заклятими ворогами.

Після того, як конаґ вирушив зі своєю місією на острів Фулкор, Гейл Орр завершив свої справи в Конвері. Він хотів знову стати простим утаукським купцем і поїхати додому в Баннрію. За жодних обставин він не збирався пропустити народження свого першого онука, які б там не були світові потрясіння, хай їм грець!

Більше місяця тому він покинув зібрання Утауків у Судеррі, і відтоді, перетнувши землі королівства, двічі плавав до Ішари і назад. Коли він був молодшим, така подорож стала би для нього грандіозною пригодою, проте зараз Гейл із нетерпінням чекав повернення до свого затишного житла в Баннрії. Він із подивом зрозумів, що почувається старим, але разом з тим мав відчуття, що справу зроблено. Та все ж, відчуваючи в повітрі напругу і вдихаючи запах диму від далекого виверження, він розумів, що до завершення темних часів іще далеко.

Гейл наодинці їхав углиб королівства і за три дні натрапив на великий утаукський караван, який неухильно рухався в напрямку Судерри. Очільниця каравану, бувала огрядна жінка на ім’я Ронді, впізнала його за одягом у притаманних йому кольорах та завдяки відсутній руці і широко всміхнулася. Її кривий передній зуб надавав їй хвацького вигляду.

— Кра, я тебе знаю, Гейле Орр! Усім онукам Шелли дін Орр у нас раді.

— Тоді у вас має бути багато людей, яким ви раді, бо ж у неї багато онуків. — Він зіскочив з коня і, як годиться, обійнявся з Ронді, стишуючи голос до змовницького шепоту. — Але я один з її улюбленців.

— Кожен із сотні її онуків каже те саме!

Караван складався з десяти в’ючних коней, трьох поні та мула, а на них їхали або йшли пішки сорок людей — дорослі діти Ронді, її брати та їхні діти. Вони мандрували весь день, і тієї ночі караван зупинився у відкритому степу. Люди отаборилися, напнувши кілька наметів та розклавши три великі багаття для приготування їжі. Тварин прив’язали там, де вони могли собі пастися.

Ронді запросила Гейла до себе в головний намет, де він отримав миску з перловою кашею та овочевим рагу. В наметі також влаштувалися двоє старших чоловіків, яким не завадило б поголитися, один — із черевцем, інший — із пов’язкою на оці. Ронді представила чоловіка з черевцем як свого чоловіка, а іншого, з пов’язкою, — як свого коханця.

Гейл був здивований, що чоловік не образився, коли Ронді стала хизуватися своєю невірністю. Побачивши його спантеличений вигляд, чоловік відказав глузливим тоном:

— Кра, ніхто не може витримувати її дуже довго. Мусимо по черзі давати один одному відпочити.

Ронді фиркнула:

— Жоден чоловік не може задовольнити таку жінку, як я.

Чоловік із пов’язкою на оці сказав:

— І те, й інше правда. Принаймні я можу відіслати її до чоловіка, якщо знуджуся й захочу знайти собі молодицю.

Вона знову фиркнула.

— То ти зі мною вже знудився?

Коханець ліниво опустився на землю, притримуючи на животі миску тушкованих овочів.

— Минуло всього сім років. Поки в тебе є в запасі бодай якісь викрутаси, я залишатимусь.

Чоловік закотив очі.