— Завжди щось може трапитися. Навіть моя мати не була в безпеці, — він притиснувся обличчям до кольчуги на широких грудях Хороброго. Уто утримував його твердою, наче сталь, рукою, пропонуючи силу, але цим лише підтримуючи слабкість.
— Це було давно, мій королевичу, — тихо мовив Уто. — А зараз це просто гроза. — Як поступку він додав: — Я залишуся тут, якщо потрібен вам, — Уто понизив голос, ніби розмовляючи з самим собою. — Мене не було поруч тоді, коли моя родина мене потребувала, але я можу залишитися з вами. — Уто подивився на короля вражаюче напруженим поглядом. — Напад на Міррабай оголив усі рани, Володарю.
Конн відчув біль у серці, швидше за свого вірного Хороброго, ніж за сина. Він говорив так, ніби Мандана поруч не було:
— Я співчуваю тобі, мій старий друже, але ти не повинен розніжувати королевича. Майбутній конаґ мусить бути сильним. Він повинен поглянути своїм страхам у вічі. Нам потрібно зробити його сильним.
Хоробрий уважно дивився на конаґа своїми мигдалевими очима, проте не відійшов від королевича.
— Я зверну на це увагу і перегляну його навчання, Володарю, але не сьогодні. Такі ночі нагадують йому про той час, коли він втратив матір.
Саме юний Мандан знайшов холодне нерухоме тіло леді Мейри після того, як вона вчинила самогубство.
Конн склав руки за спиною, щоб сховати пальці, які самі собою стискалися, коли він дивився на картину над ліжком королевича.
— Мейра вже давно пішла від нас. Її ім’я записане у святилищі пам’яті, і ми не забудемо її спадщини. Це найкраще, що ми можемо зробити.
— Я сумую за нею, — тихо промовив Мандан.
— Як і ми всі. — У випадку Конна це частково було брехнею. Після того, як від гарячки помер його старший брат і конаґ Кронін відкликав війська Співдружності з ішаранської війни, молодий Конндур Хоробрий став новим прямим спадкоємцем, наступним конаґом.
Після несподіваної смерті старшого сина конаґ Кронін спонукав Конна якомога швидше одружитися і створити сім’ю. Після оглядин кандидаток і численних порад від радників, які взагалі не брали до уваги кохання чи сумісність, Конн обрав високу жінку з молочною шкірою на ім’я Мейра, що мала хвилясте червоне волосся та очі, як у лані. Вона йому сподобалася.
— Не марнуй часу, — казав батько в приватній розмові, як чоловік чоловікові. Повернувшись із війни в Ішарі, Конн побачив в очах старого конаґа глибоке горе, ніби він досі не міг повірити, що втратив свого розумного спадкоємця через щось настільки дурне і примхливе, як хвороба. — Життя коротке.
Щойно одружившись, Конндур і Мейра заходилися докладати всіх зусиль для появи спадкоємців, і їхнє кохання перетворилося на почуття обов’язку. Не пройшло й року, як Мейра народила Мандана, і старий конаґ Кронін поплескав сина по плечу на знак полегшення.
Через два роки в них народився Адан, та наступного року на світ з’явилася мертвонароджена дочка, а пологи супроводжувалися крововиливом, судомами і сильним болем. Втрата дівчинки зламала Мейру. Вона не віддавала мертву дитину і тримала її на руках майже цілий день, перш ніж повитухи нарешті забрали загорнене в лахміття тіло для поховання.
Після цього Мейра уникала ліжка Конндура і зосередилася на своєму первістку. Вона проводила дні з малим королевичем, забуваючи про все інше. Вона співала йому пісень і навчала поезії, але справжнім хистом Мандана було малювання. Конндур з усіх сил намагався бути хорошим батьком, беручи королевича на прогулянки верхи та на полювання, навчаючи стрільби з лука та основ боїв на мечах. Майбутній конаґ повинен навчитися тих речей, які повинен знати конаґ.
Хоча Мейра була ще досить молодою й могла народити ще дітей, Конндур більше ніколи не ділив із нею ліжко. Вона проганяла його з холодною гіркотою. Незалежно від того, скільки часу вона проводила зі своїм улюбленим хлопчиком, цього було недостатньо. Мейра знайшла для себе розраду в блакитному маку, кажучи, що зілля притупляє біль у її серці та темні спогади в розумі.
Однієї ночі під час шаленої грози переляканий Мандан шукав заспокоєння в матері. Коли вона не відповіла на стук, він відчинив двері. За вікном спалахнула блискавка, і він побачив її нерухому на ліжку, очі розплющені й скляні, рот широко розкритий, шкіра бліда. Він вчепився в тіло матері, ридаючи, тряс її і цілував.
Конаґ знав, як і більшість придворних, що Мейра прийняла смертельну дозу макового молочка, але офіційно було повідомлено, що королева померла від «сонної хвороби». Саме на такому записі у її спадщині наполягав Конндур, і Мандан навіть повірив у це, але після тієї ночі королевич так повністю і не прийшов до тями.
Тепер, в іншу грозову ніч, конаґ спостерігав, як Уто тримає юнака, заспокоюючи його. Він знав, що Хоробрий відчував зв’язок із Майданом, але Конндур вирішив, що з нього вже годі.
— Ходімо, старий друже, закінчиш доповідь про напад ішаранців на Міррабай.
При згадці про кривавий напад спалах гніву відбився на обличчі Уто.
— Новини не зміняться, Володарю. Я зустрінуся з вами в бібліотеці після того, як переконаюся, що королевич заснув.
