Уто залишився, і, хоча його сила заспокоювала Мандана, минуло багато часу, перш ніж ридання королевича стихли.
— Я захищу вас, присягаюся.
Королевич поглянув на нього набряклими червоними очима.
— Ти заприсягся захищати мого батька. Я не конаґ.
Уто погладив його скуйовджене волосся.
— Хоробрі присяглися захищати цю землю, і байдуже, хто саме конаґ. Ви станете конаґом одного дня, і тоді моя вірність належатиме вам.
Коли військовий корабель, що повернувся з рейду, увійшов до гавані Сереполя, очільник Яструбиної варти поспішив повідомити про це емпру Ілуріс, але побачив, що було вже запізно. Жрець Кловус заздалегідь підготував своїх ур-жерців. Вони зібрали натовп, аби привітати екіпаж із великою помпезністю. Поблизу храму гавані, дому меншого божка, який брав участь у нападі, почалося бурхливе святкування.
— Дякую, каптані, — сказала Ілуріс. — Кловус оголосить про велику перемогу над Співдружністю. Ми нічого не можемо вдіяти, окрім як вдавати підтримку.
Каптані Вос схилив голову.
— Мені прикро, Матір. — Очільник її охорони мав темну засмаглу шкіру, а його гладко виголені щоки були змащені олією.
Принаймні у неї була своя перемога, але іншого штабу.
— Будівельні матеріали з храму Маґніфіка вже перерозподілили?
Вос кивнув.
— Більшу частину, Матір. В основному вони підуть на дві нові школи і прокладання дороги, а решта — на десятки будинків.
Вона посміхнулась йому, задоволена.
— Тоді ми також зробили добру справу.
Ілуріс могла чути переможний барабанний бій, що відлунював від велелюдних будівель, дахів із черепиці, побілених будинків. Ішаранські яскраво-червоні стяги були підняті високо на стовпах сторожової вежі, а зображене на них невсипуще око в центрі символічного сонця служило нагадуванням про те, що божки спостерігають за новим світом. Кловуса і солдатів, які вижили після нападу, вшановували як героїв, а крім того, вони зробили знову привабливою можливість відкритого збройного конфлікту.
Вираз її обличчя став жорсткішим.
— Негайно запросіть до мене головного жерця, — вона не програє цю битву повністю.
Очікуючи Кловуса у своїй тронній залі, Ілуріс була одягнута в розкішну шовкову сукню із золотою вишивкою та вишукані шовкові легкі туфлі з коштовними кабошонами[11]. Складки її сукні шурхотіли при кожному русі, а її фігура була гармонійно задрапірована тканиною яскравого пурпурного, помаранчевого та зеленого кольорів. Вона також одягла прикрашені коштовностями комір та головний убір. Як емпра, вона виглядала прекрасно.
Верховний жрець прибув через годину в оточенні вбраних у мантії ур-жерців. На ньому був темно-синій каптан зі стьобаної тканини, оздоблений малиновим, аби виглядати більш імпозантно. Голова і круглі щоки були свіжопоголені, і шкіра блищала, намащена оліями та парфумами.
Щойно він зайшов у двері тронної зали, емпра підвелася з трону на підвищенні й повернулася до нього обличчям. В лункому залі для прийомів стояли декоративні скульптури головних божків, які захищали тринадцять округів.
— Ви не поспішали, жерче. Я просила вас прибути негайно. — Її охоронці з Яструбиної варти стояли у золотих обладунках по обидва боки тронного підвищення, шоломи з гравіруванням захищали їхні голови, яскраво-червоні плащі звисали з плечей. — Бачу, ви знайшли можливість вмитися та переодягтися, поки я на вас чекала.
Його самовдоволена посмішка зблідла. Він склав пальці на животі й опустив погляд, намагаючись набути шанобливого вигляду.
— Я не хотів вас образити, Ваша Високосте. Мій одяг пропах смородом корабля і кров’ю битви. Було б неповагою постати перед вами в такому вигляді.
— Мені вже доводилося бачити піт і бруд, жерче. — Вона відступила до свого трону. — Я б воліла, щоб ви виконували мої накази, а не дбали про свою гігієну.
Він вклонився ще нижче, але його розпирало від задоволення.
— Прошу вибачення, Ваша Високосте. Я був так захоплений нашими радісними новинами. Як бачите, народ вже святкує! — Він вказав позад себе, наче охоплюючи не лише Сереполь, а й увесь континент Ішари. — Ви зрозумієте важливість цього дня. Ми напали на містечко на безбожному узбережжі, убили та залишили горювати там багатьох, а наші втрати були мінімальними. — Він вишкірився.
Її камергер[12] Нерев, високий, суворий і мовчазний, стояв біля письмового столу з чорнильницею та аркушами паперу на випадок, якщо знадобляться його послуги.
— Найкраще те, — продовжував Кловус, — що наш божок продемонстрував свою надзвичайну силу — і це лише другорядний божок, узятий із храму гавані. Подумайте, чого ми могли б досягти з сильнішими божками з головних храмів. Ми могли б очистити Співдружність раз і назавжди.
— Яка з цього користь моєму народові? — емпра стримувала своє роздратування. — Старий світ розбитий і слабкий, зруйнований стародавніми війнами, його магія згасла майже повністю. Навіщо нам це? Чому це варто ішаранської крові, коли ми маємо так багато роботи тут?
Кловус виглядав враженим, ніби відповідь була цілком очевидною, хоч він і не міг ясно сформулювати її.
Ілуріс продовжила:
