— Оскільки ми вирушали на Фулкор, то взяли на борт саме це в порту Віндгед.

Утауки викладали ковдри і вивантажували крам усередині внутрішнього двору, обнесеного стінами, де солдати могли торгуватися за предмети розкоші, сувеніри чи пам’ятки з дому. Жвавість цих приготувань нагадала Гейлу про невелике зібрання табору Утауків.

Солдати гарнізону не були заможними, проте мали кишенькові гроші, які могли витрачати, коли вирушали у відпустку до Конвери. Якщо Утауки добре зроблять свою роботу, ці чоловіки витратять більшу частину своїх грошей тут. Караульний Ослер поблажливо ставився до своїх солдатів, навіть дозволив тим, які були на патрулюванні, зійти зі свого посту, щоб не пропустити нагоди щось купити. Троє солдатів заходилися торгуватися за товсту різнокольорову ковдру.

Гейл намагався зрозуміти, як ці люди могли викинути своїх жертв на вірну смерть у море. Чи їх стратили до того?

Прогулюючись серед ковдр, Ослер роздивлявся товари, виставлені на показ.

— Це весь ваш товар? Твій корабель здавався більшим, ніж те, що тут розкладено. Ви щось притримали?

Гейл намалював коло в повітрі.

— На нашому маршруті є інші місця, караульний, однак ви обираєте першими.

Через насуплені брови обвітрене лице Ослера стало ще жорсткішим.

— І куди ж ви прямуєте далі? Шлях на острів Фулкор проходить вдалині від звичайних маршрутів. Мабуть, підете назад, до північного узбережжя Остерри?

Гейл відповів невимушеною посмішкою та недбалим жестом.

— Утаукські торговці вирушають туди, де очікують знайти покупців. Ми не повідомляємо про свої маршрути, не видаємо таємниць.

Караульний не полишив своїх підозр, і його голос став невблаганно різким.

— Якщо попрямуєте до Ішари, то пошкодуєте про це. Довіряти ішаранцям не можна. Вони вас обдеруть і вб’ють.

— У нас ніколи не було проблем, — мовив на те Гейл. — Наші торгові партнери знають, що повинні ставитися до нас по-чесному.

Слова Ослера зазвучали ще загрозливіше, і по хребту Гейла побігли мурашки.

— У вас може бути зброя. Можливо, мені слід конфіскувати вантаж, аби впевнитися, що він не потрапить до рук ворога.

Гейл кинув на нього важкий погляд.

— Ви б на це не пішли. Утауки є нейтральними, і так було завжди. Війна закінчилася не одне десятиліття тому, тож я сумніваюся, що конаґ Конндур хотів би, щоб ви почали нову.

— Можливо, саме ішаранці почнуть нову, — сказав Ослер. — Ми підозрюємо, що емпра планує повномасштабне вторгнення на узбережжя Остерри. Ми захопили частину їхнього військового флоту, кораблі, які підійшли занадто близько до острова Фулкор. Це був акт агресії.

— Ви маєте на увазі ті човни, які ми бачили пришвартованими до причалів?

— Вчора ми захопили один, два інших — минулого місяця. Ішаранці стають нахабнішими, набагато небезпечнішими.

Гейлу доводилося бачити ішаранські військові кораблі, тож він добре знав, що побачені ним човни виглядали інакше.

— Вони більше схожі на цивільні кораблі. Рибацькі судна, можливо.

Ослер засміявся.

— Просто хитро замаскувалися. Вони шпигуни. Наші військові кораблі захопили їх і доставили сюди. Допитавши ворогів на борту, ми винесли їм вирок і стратили. — Він розпрямив плечі, не виказуючи й натяку на почуття провини. — Всі чоловіки та жінки на борту відмовилися нам будь-що розповідати, тож ми скинули їх зі скель.

Гейл затремтів, але намагався приховати свою реакцію.

— Якщо ви нічого не отримали від них, хіба не може бути, що то дійсно були просто рибалки та їхні сім’ї?

Очі Ослера втупилися в сіру стіну фортеці, але, здавалося, бачили крізь неї.

— Вороги — це вороги.

Гейл вирішив, що було би нерозумно сперечатися, проте йому раптом дуже захотілося покинути острів Фулкор.

<p>42</p>

Початок є кінцем є початком.

У цей час Ґлік перебувала поруч із достатньою кількістю людей, її поглинуло коло Утауків, і вона нагадувала собі, що вона — лише ниточка серед багатьох інших у великому гобелені її племен. Проте вона була особливою ниточкою, сиротою, яка мала величезну родину Утауків... і не мала жодної. З моменту втрати свого ска її нитка протерлася.

Усередині кола і зовні кола.

Орі був її сім’єю, її товаришем, зв’язком із серцем та світом. Тепер у Ґлік залишилися лише потужні видіння, нічні жахіття та внутрішні поривання, проте вона не могла самостійно зрозуміти їх. Їй потрібен інший ска — її ска. Через сердечний зв’язок вони могли б контролювати і тлумачити сни разом.

Для цього їй довелося самотужки вирушити в далекий путь. Як вона це часто робила.

Клацаючи язиком у беззубому роті, Шелла дін Орр дала своє благословення.

— Дівчина твого віку повинна гратися з іншими, вчитися торгувати, фліртувати з хлопцями, знаходити кохання. Проте ти шукачка. Я завжди знала, що ти особлива. — Стара протягнула вузлуватий палець, щоб намалювати коло довкруж серця Ґлік. — Коли досліджуватимеш світ, не забудь приносити мені свою інформацію.

Перейти на страницу:

Поиск

Книга жанров

Похожие книги