— А чого їм сердитись? — заперечив Тібінґ. — Більшість освічених християн знає історію своєї віри. Ісус справді був видатною і впливовою людиною. Закулісні політичні маневри Костянтина не применшують величі Христового життя. Ніхто не каже, що Христос був шахраєм, ніхто не заперечує, що Він ходив по землі і надихав мільйони людей на краще життя. Ми лише стверджуємо, що Костянтин скористався величезним впливом і харизмою Христа. І при цьому сформував основи того християнства, що існує дотепер.
Софі подивилась на мистецький альбом, що лежав перед нею. їй кортіло побачити, як да Вінчі намалював Святий Ґрааль.
— Але була одна проблема, — тепер Тібінґ заговорив швидше. — Позаяк Костянтин підвищив статус Ісуса майже за чотири століття після Його смерті, то вже існували тисячі документів, що відображали життя Ісуса як простого смертного. Костянтин розумів: щоб знищити ці історичні докази, потрібний якийсь рішучий маневр. І тут настає найцікавіший момент в історії християнства. — Тібінґ на мить замовк і багатозначно подивився на Софі. — Костянтин замовив і профінансував нову Біблію, у якій уже не було тих Євангелій, що говорили про людські риси Христа, а були лише ті, що уподібнювали Його до Бога. Усі інші Євангелія оголосили поза законом, зібрали докупи й спалили.
— Цікава деталь, — втрутився Ленґдон. — Кожного, хто надавав перевагу забороненим Євангеліям, вважали єретиком. Слово «єретик» з’явилося саме в цей історичний момент. Латинське слово haereticus означає «вибір». Ті, що «обирали» первинну історію Христа, були першими в світі єретиками.
— На щастя для істориків, — сказав Тібінґ, — деякі Євангелія з тих, що Костянтин намагався знищити, вціліли. Зокрема, в 1950-х роках в одній печері неподалік Кумрана в Юдейській пустелі знайшли Сувої Мертвого моря. А перед цим, 1945-го, в Наґ-Хаммаді — Коптські Сувої. Ці документи не лише розкривають справжню історію Ґрааля, а й описують пастирство Христа як звичайної людини. Звичайно, Ватикан, вірний традиції замовчування, намагався не допустити, щоб текст цих сувоїв оприлюднили. Та це й зрозуміло. Адже вони свідчать про кричущу історичну брехню і чітко підтверджують, що нову Біблію уклали і відредагували люди, які переслідували політичні цілі — зробити Бога з людини Ісуса Христа і' використати Його вплив для зміцнення своєї влади.
— Однак, — знову втрутився Ленґдон, — важливо пам’ятати, що небажання сучасної Церкви оприлюднювати ці документи зумовлене щирою вірою в правдивість традиційного уявлення про Христа. У Ватикані зібрались глибоко віруючі люди, переконані, що ці альтернативні документи — фальшивка.
Тібінґ усміхнувся й опустився в крісло напроти Софі.
— Як бачите, наш професор набагато лояльніше ставиться до Риму, ніж я. Однак треба визнати, що він має рацію, коли каже, що сучасне духовенство щиро вважає ці документи фальшивкою. Це й зрозуміло. Адже Біблія Костянтина віками була їхньою правдою. Ніхто краще не піддається пропаганді, як той, хто сам пропагує.
— Він має на увазі, — сказав Ленґдон, — що ми поклоняємося богам наших батьків.
— Я маю на увазі, — заперечив Тібінґ, — що майже все, чого батьки вчили нас про Ісуса, — вигадка. Так само, як і розповіді про Святий Ґрааль.
Софі знову подивилась на цитату да Вінчі. «Сліпе невігластво вводить нас в оману. О! Жалюгідні смертні, розплющте очі!»
Тібінґ потягнувся до альбому і почав гортати сторінки.
— І нарешті, перш ніж я покажу вам, де да Вінчі намалював Святий Ґрааль, хочу, щоб ви глянули на це. — Він розкрив альбом на кольоровій ілюстрації, що займала цілу розгортку. — Ясна річ, ви впізнаєте цю фреску?
Він що, жартує? Перед очима Софі була найвідоміша фреска всіх часів — «Таємна вечеря» — легендарна картина да Вінчі на стіні церкви Санта-Марія в Мілані. На ній був зображений Ісус з апостолами у мить, коли Він оголошує, що один із них Його зрадить.
— Так, звичайно, я знаю цю фреску.
— Тоді, може, ви пограєте зі мною в одну простеньку гру? Заплющте, будь ласка, очі.
Заінтригована, Софі заплющила очі.
— Де сидить Ісус? — запитав Тібінґ.
— У центрі.
— Добре. А що Він та Його апостоли ламають і їдять?
— Хліб. Та це ж очевидно!
— Чудово, А що п’ють?
— Вино. Вони п’ють вино.
— Супер. І останнє запитання, Скільки на столі склянок?
Софі замислилась, розуміючи, що це запитання каверзне.
«А після вечері Ісус узяв чашу з вином і розділив її зі своїми апостолами».
— Одна чаша, — відповіла вона. Чаша Христова. Святий Ґрааль, — Ісус передав по колу єдину чашу з вином, так тепер роблять усі християни на причасті.
Тібінґ зітхнув.
— Розплющте очі.
Вона розплющила очі. Тібінґ вдоволено усміхався, Софі глянула на ілюстрацію і з великим подивом побачила, що кожен за столом мав перед собою склянку з вином, так само, як і Ісус, Тринадцять чаш, До того ж ці чаші були маленькі, без вушок і зроблені зі скла. Жодної чаші Христової на картині не було. Жодного Святого Ґрааля.
У Тібінґа в очах були веселі іскорки.
