Стара закінчила працювати біля могили. Вона випрямила болючу спину, подивилася на свої руки, почорнілі від бруду, а потім на свинцеве небо.
– Якщо десь там і справді є Бог, то нехай Він благословить вас.
І вона мала на увазі всіх – і Маріку, і Сергія, і його вірних друзів, і навіть тих двох вовкозаків, які пощадили хорунжого.
ДАЛІ БУДЕ: КНИГА ТРЕТЯ "МІСЯЧНИЙ СТИЛЕТ"
Переклад: Марченко Володимир Борисович, 2025 р.