Мисливця вітав пташиний спів, відгомін якого котився луною та зникав разом зі звуком його кроків на широких алеях, що пролягали між рядами будівель. Крижане денне світло поступово зникало, ставало чимдалі холодніше. Іноді чоловікові здавалося, що він чує голоси на порожніх вулицях. Звукові міражі або, можливо, звуки минулого, ув’язнені в місці, де застиг час. Поміж руїн кружляло кілька вовків. Він відчував їх присутність, вони з’являлися перед ним у вигляді сірих плям. Наразі трималися віддалік, але спостерігали.
Чоловік подивився на план міста, який узяв із собою, а потім роззирнувся. Усі будівлі були позначені великими цифрами, написаними білою фарбою на фасадах. Його цікавив номер сто дев’ять. На одинадцятому поверсі в ньому колись мешкали Діма Каролішин і його батьки.
Мисливець знав, що слідство треба розпочати не з останнього серійного вбивства, а з першого, адже вбивця тоді ще не мав досвіду й дуже ймовірно, що припустився помилки. Перша жертва — щось на кшталт нульового зразка, від якого розпочинається нестримний ланцюг смертей і з якого можна дізнатися багато чого про серійного вбивцю.
Він припускав, що Діма був перший, на кого перевтілився трансформіст, коли мав ледве вісім років, перш ніж його забрали до дитячого будинку в Києві.
Чоловік мусив зійти нагору сходами, адже ліфт не працював через відсутність електрики. Парадоксально: усередині випромінювання було вище. Лічильник Ґейґера реєстрував його зростання. Мисливець знав, що перебувати в зачиненому приміщенні небезпечніше, ніж надворі. Радіоактивний пил накопичувався переважно на поверхні предметів.
Ідучи, чоловік міг побачити, що залишилося від покинутих квартир. Те, чого не розікрали грабіжники, утворювало картину сімейного життя, перерваного в момент евакуації. Недоїдений обід. Незавершена партія в шахи. Одяг і білизна, що сушаться на батареї. Незастелене ліжко. Місто перетворилося на величезний музей пам’яті, у якому під час несподіваної втечі кожен мешканець щось залишив. Фотоальбоми, особисті й цінні речі, сімейні реліквії. Предмети, що очікували власників, які ніколи не повернуться. Усе умовне, наче декорації, залишені після вистави, коли актори йдуть додому, — тоді стає очевидною несправжність вистави. Наче лихий жарт часу. Сумна алегорія життя і смерті, сплетених між собою. Того, що було і вже не повернеться.
Спеціалісти вважають, що протягом найближчих ста тисяч років у Прип’яті не можна жити жодній людській істоті.
Зайшовши до квартири Каролішиних, Мисливець зауважив, що все залишилося майже недоторканим. У вузький коридор виходили двері трьох кімнат, кухні й ванної. У багатьох місцях шпалери повідставали від стін, здолані вогкістю. Усе довкола, наче прозорим саваном, укривав пил. Мисливець заходився оглядати приміщення.
У спальні Костянтина й Ганни панував ідеальний лад. У шафі висів увесь одяг. У кімнаті Діми, біля дитячого ліжечка, стояла розкладачка. У кухні стіл накрито на чотирьох осіб.
У вітальні бруднилися порожні пляшки з-під горілки. Мисливець знав чому. Коли в місті стало відомо про катастрофу, влада розповсюдила фальшиву інформацію, що алкоголь зменшує вплив випромінювання. Насправді вони хотіли ослабити волю людей і запобігти протестам. Також Мисливець нарахував на столику чотири склянки. Повторюваність цього числа могла значити лише одне: Каролішини мали гостя.
Він підійшов до комода, на якому стояло обрамоване сімейне фото: жінка, чоловік і дитина. Але їхні обличчя були стерті.
Відступивши до вхідних дверей, зауважив біля них чотири пари черевиків. Чоловіче, жіноче. І дві пари дитячого.
Поєднав ці подробиці та дійшов висновку, що трансформіст з’явився в цій квартирі одразу після аварії на електростанції. Не знаючи, хто він, Каролішини дали хлопцеві прихисток. У ті хвилини страху та збурення вони не змогли передати самотню перелякану дитину владі. Але родина й не уявляла, якого монстра привітала. Пригостили хлопця гарячою їжею та поклали спати поряд із Дімою. Потім напевно щось сталося. Мабуть, уночі. Каролішини розслабилися, і трансформіст посів місце Діми. Що сталося з їхніми тілами? А головне — ким була та дитина? І звідки взялася?
У місті посутеніло. Мисливець вийняв із сумки ліхтар і вирішив покинути будівлю. Хотів повернутися сюди наступного дня о цій самій годині.
Підійшовши до сходів, чоловік раптом зупинився, вагаючись. Чому це сталося саме з Каролішиними? Він не думав про це раніше. Трансформіст обрав цю родину з якоїсь причини. Бо не прибув сюди здалеку. Він не з’явився невідомо звідки, а мав мешкати неподалік.
Мисливець освітив двері сусідньої квартири, розташованої поряд із квартирою Каролішиних. Вони були зачинені. На латунній табличці ім’я та прізвище: «Анатолій Петров».
