— Кажу, чудовий день сьогодні, — роздратовано відказав Серджі, не глянувши на жінку. Він дав кілька енергійних стусанів переносному газовому нагрівачу. — Цей клятий пристрій не працює!
— Ти ж не хочеш, щоб ми всі злетіли в повітря?
Чоловік кинув на неї розлючений погляд. Сандра не сказала більше ані слова, щоб не гнівати колегу. Натомість подивилася на тіло між дверима й туалетом. Голий чоловік лежав на животі. «Сорок років, — подумала вона. — Вага близько дев’яноста кілограмів, метр вісімдесят на зріст». Його голова була викручена під неприродним кутом, і череп розрізаний навскіс. Кров темною калюжею розлилася на біло-чорній керамічній підлозі.
У руках він стискав пістолет. Поряд лежав уламок керамічної раковини, яка розбилася, напевно, коли чоловік на неї впав.
— Для чого потрібен цей газовий нагрівач? — запитала Сандра.
— Мені треба відтворити сцену: чоловік пішов у душ і приніс цю штуку, щоб нагріти ванну кімнату. Я скоро відключу воду, тож поспіши розставити своє приладдя, — відповів він нечемно.
Сандра зрозуміла, що Серджі збирається робити: пара на підлозі покаже сліди, завдяки яким вони зможуть відтворити динаміку рухів потерпілого в кімнаті.
— Мені потрібна викрутка, — швидко сказав Серджі. — Я зараз повернусь. А ти ходи тільки попід стінами.
Сандра не відповіла, бо вже звикла до таких команд. Спеціалісти з відбитків пальців та інших слідів вважали, що тільки вони зможуть зберегти їх на місці злочину. Крім того, їй двадцять дев’ять років, і вона жінка серед чоловіків. Під заступництвом колег часто замасковані гендерні упередження. Із Серджі було навіть гірше: вони ще не зблизились, і вона не любила з ним працювати.
Скориставшись відсутністю колеги, вона вийняла з чохлів дзеркальний фотоапарат і штатив. Сандра прикріпила на ніжки губку, щоб вони не залишали слідів, а потім встановила камеру, спрямувавши об’єктив угору. Протерши його марлею, змоченою аміаком, щоб скло не запітніло від пари, підключила до камери пристрій для панорамної зйомки «single shot», за допомогою якого можна знімати в приміщенні на триста шістдесят градусів.
Основний принцип був такий: від загального вигляду до подробиць.
Камера охопить усе місце злочину, зробивши автоматичні знімки, а потім Сандра завершить реконструкцію подій детальнішими кадрами. Кожну фотографію пронумерує, щоб зберегти хронологічний порядок і уможливити перегляд усього в правильній послідовності.
Розмістивши камеру посеред ванної, вона помітила акваріум із двома крихітними черепашками, що стояв на полиці. Їй стисло серце. Вона подумала про людину, яка піклувалася про них у цій родині, прикрасила їхнє «приміщення» галькою та пластиковою пальмою, годувала їжею з коробки, що стояла поряд, і час від часу міняла воду. «Це був не дорослий», — подумала жінка.
Повернувся Серджі з викруткою й заходився порпатися з переносним нагрівачем. За кілька секунд вдалося його ввімкнути.
— Я знав, що в мене вийде, — зрадів колега.
Ванна кімната була маленька, а тіло зайняло майже всю підлогу. Вони ледь поміщалися там. «У таких умовах буде важко працювати», — подумала Сандра й запитала:
— Як ми тут рухатимемось?
— Я влаштую сауну. — Серджі максимально відкрутив душовий кран із гарячою водою і, ніби хотів на якийсь час позбутися її, сказав: — Тим часом можеш почати з кухні. Там є близнюк…
Місця злочину поділяють на основні та сторонні, щоб відрізняти ті, де стався злочин, від тих, які мають з ними лише певний зв’язок, — наприклад, там заховали труп або зброю, використану для вчинення злочину.
Почувши, що у квартирі є близнюк, Сандра здогадалася: Серджі говорить про друге основне місце. Це може означати тільки одне: є й інші жертви. Її думки знову повернулися до черепашок та різдвяної ялинки.
У дверях кухні вона заклякла. Щоб не втратити влади над собою, треба було дотримуватись інструкції для поліціянтів, які виконують фотодокументування. Правил, що мають упорядковувати хаос. Принаймні вона потребувала ілюзії цього. І переконувала себе, що це допомагає.
Лев Сімба підморгнув їй і заспівав разом з іншими звірятами. Вона хотіла вимкнути телевізор, але не могла.
Вирішила не думати про це й прикріпила магнітофон до паска, щоб виконати вербальний опис усієї процедури. Сандра зав’язала своє каштанове волосся еластичною резинкою, яку носила на зап’ясті, потім наділа мікрофон з навушниками на голову, щоб звільнити руки й мати можливість скористатися другою дзеркальною фотокамерою, яку вийняла із сумки. Камера давала їй змогу зберігати доцільну відстань між собою й об’єктом знімання.
Фотографічне документування проводили зазвичай справа наліво і знизу вгору.
Вона подивилася на годинник і ввімкнула запис. Спочатку актуалізувала дані, місце, дату й час процедури. І стала знімати, описуючи те, що бачила.
— Стіл стоїть посеред кімнати. Накритий до сніданку. Один стілець перекинутий, поряд лежить перше тіло — жінка віком від тридцяти до сорока років.
