На думку лікарів, нічого дивного не сталося, тож ніхто з них не хотів заглиблюватися в марні сподівання. А довкола вже заговорили про початок одужання, і всім їм бракувало сміливості це спростувати.
«Хтозна, які моторошні видіння бачилися їй у неприродному сні, що в ньому вона перебувала», — думала Сандра.
І слово, що вона написала на аркуші клінічної картки, могло бути навіяне отим коматозним станом. Чимось на кшталт безумовного рефлексу. Так само буває, якщо кинути зануреному в стан коми пацієнтові м’ячика, а той ловить його на льоту.
Лікарі спробували знову дати Діані ручку й аркуш, але та спроба не мала успіху.
«Вони», — подумала Сандра.
— Для перебігу слідства це не має ніякої цінності, — сказав комісар Креспі. — Лікарі кажуть, що те слово може бути пов’язано з якимись минулими спогадами. Можливо, вона пригадала певний епізод зі свого минулого життя й написала «вони», маючи на увазі його.
Справді, слово не було пов’язане з якимось запитанням і навіть не було викликане реакцією на розмову двох медсестер, яку ті вели, поки Діана написала його в картці.
Вони просто говорили про нареченого однієї з них.
Хтось із журналістів навіть припустив, що оте «вони» було адресоване більшій кількості осіб, що перебували на місці злочину в лісі під Остією. Однак Сандра насамперед відкидала ту гіпотезу: сліди, що їй довелося фотографувати, особливо відбитки кроків на землі, чітко вказували на те, що там був один убивця. Звісно, якщо він не мав спільника, який умів літати або перестрибувати з одного дерева на друге… Дурні вигадки журналістів.
Таким чином оте слово не внесли до переліку доказів і свідчень, зазначених на дошці в оперативному залі ЦОС.
Усім здавалося очевидним, що елементи останнього подвійного вбивства (насправді першого із цілої серії в хронологічному порядку) є недостатніми. Якщо точніше, під час розгляду всіх трьох випадків можна було констатувати, що їх кількість скоротилася.
Під час вивчення справи з автостопівцями доводилося враховувати той факт, що після неї минуло багато часу. Вміст наплічників двох юних німців уже вивчали експерти ЛТА.
Креспі сподівався, що в Леопольдо Стріні будуть добрі новини. А передусім — певні докази.
— Чому вони там так довго копирсаються? — запитав комісар.
Він мав на увазі, що незадовго до засідання в оперативному залі ЦОС віцеквестора Моро несподівано викликав до себе квестор.
Сандра не мала відповіді, могла лише уявляти її собі.
— Що означає «узгодження дій сил змішаного складу»?
— А те, що віднині не ви один керуєте цією операцією, — сказав голова поліції.
Однак Моро не вгавав:
— Нам ніхто не потрібен, ми й самі впораємося. Але дякую.
— Ти ж сам знаєш, — став пояснювати квестор, — на нас натисли, ти ж бо знав, що ми в усіх на виду: у міністра, у мера, у громадськості, у засобів масової інформації.
Вони вже з пів години сиділи в кабінеті квестора, на останньому поверсі палацу на Віа-Сан-Вітале.
— Ну, і що тепер? — запитав віцеквестор.
