— Не варто говорити мені про цю причину. Після того, що ви зараз сказали, ви знаєте так само добре, як і я, що зайшли надто далеко, щоб повертатись назад. Я зобов'язана заради самої себе й заради своєї доньки наполягти, щоб ви залишились тут і розповіли про все відверто.
Сищик глянув на свій годинник.
— Якби в мене був час, міледі, — відповів він, — я волів би зробити своє донесення в письмовій формі, а не усно. Але якщо продовжувати це слідство, то не можна витрачати час на письмові донесення. Я готовий негайно приступити до справи. Мені буде надзвичайно важко говорити, а вам слухати...
Тут моя пані знову спинила його.
— Можливо, буде не так важко і для вас, і для мого доброго слуги й друга, — сказала вона, — якщо я подам приклад і почну сміливо говорити зі свого боку. Ви підозрюєте, що міс Веріндер обдурює нас усіх, сховавши алмаз для якоїсь своєї мети, чи не так?
— Цілком вірно, міледі.
— Дуже добре. Тепер перш ніж ви почнете, я повинна сказати вам як мати міс Веріндер, що вона
Вона обернулась до мене і простягнула мені руку. Я мовчки поцілував її.
— Можете вести далі, — промовила міледі, знову звертаючись до детектива, як завжди, спокійно.
Сержант Кафф вклонився. Слова моєї пані справили на нього тільки одне враження: його довгасте з гострими рисами обличчя стало на мить лагідніше, наче він жалів її. Що ж до його переконань, було ясно, що вона не захитала їх ні на йоту. Він умостився зручніше на стільці й повів свою підлу атаку на репутацію міс Речел у таких виразах:
— Я повинен просити вашу милість, — сказав він, — подивитись на цю справу з моєї точки зору так само прямо, як ви дивитеся зі своєї. Будь ласка, уявіть собі, що ви приїхали сюди в моїй ролі і з моєю досвідченістю, і дозвольте нагадати вам коротко, в чому ця досвідченість полягає.
Моя пані нахилила голову на знак згоди. Сищик продовжував:
— За останні двадцять років мене часто запрошували в делікатних сімейних справах як повіреного. Єдиний результат моєї практики в таких питаннях, — результат, який має відношення до даної справи, — можна пояснити двома словами. Мені відомо, що молоді панночки, знатні й багаті, часто мають секретні борги, про які вони не сміють признатися найближчим родичам і друзям. Іноді причиною цих боргів бувають модистка і ювелір. А іноді гроші потрібні для цілей, яких я в даному разі не підозрюю і не хочу шокувати вас згадкою про них. Отож запам'ятайте, міледі, сказане мною; а тепер давайте розглянемо, як події в цьому домі змусили мене згадати свій старий досвід, — хотів я цього чи ні.
Він замислився на хвилину, а потім продовжував зі страшною ясністю, яка змушувала нас розуміти його, з жорстокою справедливістю, яка не щадила нікого: