Звичайна людина двічі подумала б, перш ніж піти на запрошення до незнайомої особи. Але істинний християнин не буде вагатися, коли йдеться про добрий вчинок. Містер Годфрі відразу ж поїхав на Нортумберландську вулицю. Йому відчинила двері людина вельми порядної зовнішності, хоч і товстувата трохи і, почувши ім'я містера Годфрі, відразу ж провела його в порожню кімнату з внутрішнього боку, в бельетажі. Зайшовши до кімнати, Годфрі помітив дві незвичайні речі. По-перше, слабкий запах мускусу і камфори. По-друге, старовинний східний рукопис, багато ілюстрований індуськими фігурами й девізами, який лежав на столі.
Він заглянув у цю книгу, стоячи спиною до зачинених дверей, які вели до передньої кімнати, коли раптом, без найменшого шуму, його ззаду схопили за шию. Він устиг лише помітити, що рука, яка схопила його за шию, була гола і смуглява, але вмить його очі були міцно зав'язані, рот заткнутий, а самого кинули на підлогу (як йому здалося) двоє людей. Третій очистив його кишені і обшукав його, дозвольте мені вжити такого вислову, безцеремонно з ніг до голови.
Я б із задоволенням додала кілька приємних слів про побожність і сміливість містера Годфрі, які не залишили його в подібному жахливому критичному становищі. Все ж, мабуть, стан і зовнішній вигляд мого прекрасного друга в кульмінаційний період тяжкої наруги (яку я щойно описала) навряд чи були в межах, пристойних для жіночих розмов. Дозвольте мені дещо пропустити і повернутись до містера Годфрі в момент, коли огидний обшук його був завершений. Вся наруга скоювалась у мертвій тиші. Коли все було закінчено, невидимі розбійники обмінялись кількома словами — мовою, якої не розумів мій друг, але таким тоном, який ясно виражав (для його освіченого вуха) розчарування і гнів. Його раптом підняли з підлоги, посадовили на стілець і зв'язали йому руки й ноги. Відразу ж після цього він відчув струмінь повітря, що війнув з відчинених дверей, прислухався і переконався: він один у кімнаті.
Через деякий час містер Годфрі почув унизу шурхіт, схожий на шелест жіночої сукні. Він наближався з боку східців і раптом припинився. Жіночий крик розітнув атмосферу злочинства. Знизу пролунав чоловічий голос: «Хелло!» На східцях почулись чоловічі кроки. Містер Годфрі відчув, як чиїсь християнські пальці розв'язують його і виймають з рота кляп. Здивовано він побачив двох пристойного вигляду незнайомців і ледве вимовив:
— Що все це означає?
Незнайомці пристойного вигляду подивились на нього і сказали:
— Про те ж саме ми хотіли запитати вас.
Після цього відбулась неминуча розмова. Ні! Буду скрупульозно точна. Спочатку містерові Годфрі дали нюхальної солі й води, щоб заспокоїти його нерви. А після цього були зроблені пояснення.
З розповіді господаря і господині дому (людей, котрі мають хорошу репутацію серед сусідів) стало ясно, що їх перший і другий поверхи напередодні найняв на тиждень поважний джентльмен, — саме той, хто відчиняв двері на стук містера Годфрі. Джентльмен заплатив за тиждень наперед, заявивши, що ці кімнати потрібні для трьох східних вельмож, його друзів, які прибули в Англію вперше. Рано-вранці, в день жахливої наруги, два східних незнайомці, в супроводі їхнього поважного англійського друга, переселились у цю квартиру. Незабаром повинен був приєднатись і третій, а багаж (дуже громіздкий, як запевняли) мав прибути до них з митниці пізніше, ввечері. Хвилин за десять до прибуття містера Годфрі з'явився третій незнайомець. Нічого незвичайного не сталось, як здавалося господареві й господині, котрі були внизу доти, поки (п'ять хвилин тому) три іноземці в супроводі свого поважного англійського друга не вийшли з будинку і не пішли в напрямі Странду. Господиня згадала, що до них приходив відвідувач, і, оскільки вона не бачила, щоб він також виходив з будинку, їй здалося дивним, що джентльмена залишили нагорі одного. Порадившись з чоловіком, вона вирішила переконатись, чи не сталось чогось підозрілого. Результат я вже описала; на цьому й закінчилось пояснення господаря й господині.
Після цього в кімнаті зробили обшук. Речі дорогого містера Годфрі були геть розкидані. А коли їх зібрали, то виявилось, що все ціле: годинник, ланцюжок, гаманець, ключі, носова хусточка, записник; всі його папери були уважно перебрані, але залишені цілими в розпорядженні власника. Жодної, навіть найдрібнішої речі з майна господарів дому не було взято. Східні вельможі захопили з собою тільки свій ілюстрований рукопис і більш нічого.
Що все це означало? Якщо судити з мирської точки зору, це, мабуть, означало, що містер Годфрі став жертвою незрозумілої помсти з боку якихось невідомих. Мала місце ганебна змова, і наш улюблений невинний друг потрапив у тенета злочинців. Коли християнин, герой сотень благодійних перемог, потрапляє у пастку, помилково поставлену на нього, — о, яке це попередження для нас завжди бути насторожі! Як швидко можуть наші власні темні пристрасті стати східними вельможами, які несподівано схоплять нас!
