Він закляпує духовку — він не бажає бачити цю атомну печеню — і натомість знову йде подивитися на матір. Навіть у той час, коли його очі перебігають вниз і вгору по її оголених ногах, він думає: «Було б краще, якби вона дійсно померла. Краще для неї, і краще для мене».

Він спускається вниз, де вмикає голосовими командами світло та свою комп’ютерну батарею. Сідає за Номер Три, наводить курсор на іконку «Блакитної Парасольки»… і вагається. Не тому, що боїться, що там не буде послання від жирного екс-копа, а тому, що боїться, що воно там буде. Якщо так, в ньому не буде нічого такого, що йому хотілося б прочитати. Не за теперішнього стану справ. Голова в нього й так розривається, то навіщо рвати її ще дужче?

Хоча там може бути відповідь на питання — що коп робив у кондо на Озерній авеню. Чи він не допитував там сестру Олівії Трелоні? Можливо. Напевне ж, у шістдесят два він не міг з нею перепихуватися.

Брейді клікає мишкою, і ось воно:

kermitfrog19 бажає з вами балакати!

Чи бажаєте ви балакати з kermitfrog19?

ТАК/НІ

Бреді наводить курсор на НІ та гладить круговими рухами вказівного пальця поверхню своєї мишки. Підбурюючи себе натиснути й покінчити з цим просто тут і просто зараз. Уже очевидно, що йому не вдасться підштовхнути жирного екс-копа до самогубства таким чином, як він зробив це з місіс Трелоні, то чому не «ні»? Хіба це не буде розумним?

Але він мусить знати.

Ще більш важливо — Дет-Пенс не мусить виграти.

Він переводить курсор на ТАК, клікає, і повідомлення — доволі довге цього разу — спалахує на екрані.

Знову овва, мій друже, який вигадав безперечно фальшиве зізнання. Мені не варто було б навіть відповідати — тобі подібних на дайм можна купити дюжину, — але, як ти справедливо зазначив, я зараз пенсіонер, тож навіть балачка з якимсь довбнем здається кращою за Доктора Філа й усі ті нічні інформаційно-рекламні передачі. Зайвих 30 хвилин про «Оксі-Клін», і я стану таким же помішаним, як ти, ХАХАХА. А ще я заборгував тобі подяку за ознайомлення мене з цим сайтом, якого в протилежному випадку я б не знайшов. Я маю тут уже 3 нових (і не божевільних) друзів. Одна з них пані з чарівливо брудною лексикою!!! Отже, ОКЕЙ, мій «друже», дозволь ввести тебе в курс справи.

По-перше, кожний, хто дивиться «CSI: Місце злочину», спроможний був вирахувати, що Мерседес-Кілер мав на собі сіточку для волосся і скористався дезінфектантом, щоб помити клоунську маску. Ти ТУПЕ чмо.

По-друге, якби ти дійсно був тим парубком, який вкрав «мерседес» місіс Трелоні, ти б згадав про валет-ключ[209]. Це те, чого тобі не допоміг вирахувати серіал «CSI». А отже, ризикуючи бути банальним, повторю: Ти ТУПЕ чмо.

По-третє (я сподіваюсь, ти занотовуєш), я отримав дзвінок від свого старого напарника. Він упіймав одного поганця, такого, що спеціалізується на справжніх зізнаннях. Подивись новини, друже мій, а потім спробуй вгадати, в чому ще цей парубок збирається зізнатися в наступні пару тижнів.

Приємної тобі ночі, і, до речі, чому б тобі не морочити голову комусь іншому своїми фантазіями?

Брейді неясно пригадується герой якогось мультфільму — можливо, то був Фоггорн Леггорн, великий півень із південним акцентом[210], який скаженів до того, що спершу в нього шия, а потім і голова перетворювалася на термометр, і температура вищала й вищала від СУШКИ до СМАЖЕННЯ, а потім до АТОМНОГО ВИБУХУ. Брейді відчував, що майже таке саме відбувається зараз із ним — поки він читає це нахабне, образливе, послання, яке збурює шал.

Валет-ключ?

Перейти на страницу:

Поиск

Книга жанров

Похожие книги