— Про що це ти таке патякаєш? — промовляє він, голос його звучить десь між шепотом і гарчанням. — Про що це ти таке к-херам
Він підводиться й дибає по підвалу непевним колом на ногах-ходулях, смикаючи себе за волосся так, що аж з очей тече. Про матір уже забуто. Про згорілу лазанью забуто. Про все забуто, окрім цього ненависного послання.
У нього навіть вистачило нахабства вставити туди смайлик!
Брейді копає крісло і, забиваючи собі на ступні пальці, посилає його котитися в протилежний бік кімнати, де те б’ється об стіну. Потім він розвертається і біжить назад до комп’ютера Номер Три, нависаючи над ним, наче гриф-стерв’ятник. Перший його імпульс — негайно відповісти, назвати цього клятого копа брехуном, ідіотом із породженою ожирінням ранньою хворобою Альцгаймера, анальним рейнджером, який смокче член у свого дворового пацана-ніґґера. Потім якась видимість раціонального мислення — крихкого й хисткого — знов повертається до нього. Він ставить на місце крісло й заходить на веб-сайт міської газети. Аби побачити, про що розводився Ходжес, йому навіть не треба клацати на рубриці ГОЛОВНІ НОВИНИ ДНЯ; все воно просто тут, на першій шпальті завтрашнього числа газети.
Брейді за місцевими кримінальними новинами стежить старанно, тож йому добре знайоме й ім’я Доналда Дейвіса, і його красиво виточене обличчя. Він знає, що копи підозрювали Дейвіса у вбивстві власної дружини, і Брейді не сумнівався, що це зробив цей чоловік. А тепер цей ідіот зізнався, але не тільки в
Спершу Брейді не може пов’язати цього з хамським посланням екс-копа. Потім йому доходить у спалаху зловісного осяяння: поки Донні Дейвіс перебуває в стані «душа нарозпаш», він наміряється також зізнатися в авторстві Бійні біля Міського Центру. Може, навіть уже це зробив.
Брейді крутиться, наче дервіш, обертається раз, другий, третій. У нього розколюється голова. Серце б’ється йому в грудях, у шиї, у скронях. Він відчуває його навіть у яснах і в язику.
Чи це Дейвіс сказав щось про валет-ключ? Оце-от до всього й спричинилося?
— Не
Більше стримуватися він не може. Він знову сідає перед Номером Три й починає писати послання до kermitfrog19. Коротеньке й просте, але руки в нього тремтять так сильно, що воно в нього займає майже п’ять хвилин. Відсилає він його відразу ж, щойно закінчив, не переймаючись тим, щоб перечитати текст.
ТИ МІШОК ЛАЙНА ЗАСРАНЕЦЬ ТИ. ОКЕЙ, ключа там не було в замку запалювання, але ключ був ніякий не Валет-ключ. Там був запсаний ключ у бардачку, а як я відімнкув машину ЗАЛИШАЄТЬСЯ ТОБІ ВИРАХУВАТИ СРАКОГОЛОВИЙ. Доналд Дейвіс не має діла до цього злочину. Я повторюю, Доналд Дейвіс не має діла до цього злочину. Якщо ти казатимеш людям що це він зробив, я тебе вб’ю, хрча це і буе благо а не вбивство для такого кінченого як ти.
Підпис:
СПРАВЖНІЙ Мерседес-Кілер.
PS: Твоя мати була шльондрою, вона давала в дупу & вилизувала сперму з риштаків.
Брейді вимикає комп’ютер і піднімається нагору, залишаючи матір хропти на дивані, замість того щоб допомогти їй перебратись у ліжко. Він ковтає три пігулки аспірину, додає четверту, а потім лежить у своєму ліжку з широко розплющеними очима й дрижить, аж поки на сході не займаються перші промені світанку. Нарешті на дві години він западає в сон — тонкий, і повний марень, і неспокійний.
Уранці в суботу Ходжес робить омлет, коли до кухні в своєму білому халаті, з вологим після душу волоссям, входить Джейні. Волосся зачесане назад, й від цього її обличчя здається ще молодшим, ніж раніше. Він знову собі думає: «Сорок
— Я шукав шинку, але так і не знайшов. Зрозуміло, що вона все одно може десь там бути. Моя колишня заявляла, що переважна більшість американських чоловіків страждають на хворобу під назвою «холодильникова сліпота». Не знаю, чи існує гаряча телефонна лінія для таких випадків.
Вона показує рукою на його черево.
— Гаразд, — киває він. А тоді, бо їй, здається, це подобається: — Йо.
— І, до речі, який у тебе холестерин?
Він усміхається й відповідає:
