631] На обіцянки, гляди, не скупись: це чудова принада,
632] Свідками ж різних богів, щоб довіряла, бери!
633] Що присягають закохані, з того й Юпітер сміється, -
634] Хай із присяг тих, мовляв, гру собі роблять вітри!
635] Він, було, й Стіксом підземним колись присягався Юноні,
636] Тож потурає всім тим, хто з нього приклад бере.
637] Вигода є від богів, а є вигода - віра хай буде, -
638] На вікодавній олтар і узливаймо, й кадім!
639] Не в безтурботті боги, не в солодкому сні пробувають, -
640] От ви й по правді живіть: над усіма - божество.
641] Ввірене вам - поверніть, договори вшановуйте чесно,
642] Серця - обман, а руки - хай не забруднює кров.
643] Маєте розум - жартуйте з дівчат: покарання не буде!
644] Вірність ганебніша тут (як не дивуйсь!), ніж обман.
645] Зваблюйте звабниць, бо це назагал - безбожне поріддя, -
646] В сіті, призначені вам, хай потрапляють самі!
647] Кажуть, в Єгипті колись дощів живодайних забракло -
648] Дев'ять років підряд сонце палило поля.
649] До Бусіріда прийшов тоді Трасій: "Юпітера, - мовив, -
650] Може власкавить лише мужа захожого кров".
651] "Що ж, - на те Бусірід, - будеш першим даром для нього, -
652] Спраглій землі єгиптян воду, захожий, даси!"
653] Так Фаларід, було, в міднім бикові засмажив Перілла:
654] В череві твору свого смажився сам же творець.
655] Та й по заслузі обом! Винахіднику смертної муки
656] Звідати винахід свій - це справедливість сама.
657] Тож віроломній нехай віроломством відміряно буде,
658] Приклад лихий подала - цим же хай сплатить тобі.
659] Важить немало й сльоза, розворушиш і кремінь сльозами,
660] Зможеш - хай лиця твої вогкими будуть од сліз.
661] А як не зможеш (не все ж, коли треба, сплакнути вдається) -
662] В очі собі крадькома спробуй хлюпнути води.
663] Що, проте, з лестощів тих, не присмачених ще й поцілунком?
664] Не поцілує тебе - все-таки сам поцілуй!
665] Може, пручатись почне, може, вилає ще, а насправді,
666] Хоч і пручатись почне - хоче, щоб ти переміг.
667] Тільки ж не грубо зривай з її ніжних губ поцілунки,
668] Щоб не жалілась вона - от неотеса, мовляв!
669] Хто ж поцілунок забрав, а віночка не смів їй забрати -
670] Втратити вартий і те, що перепало йому.
671] Після цілунку хіба ж то не крок до здійснення мрії?
672] Кроку того не зробить - тупість, не цнота, повір!
673] Кажеш, насильство? Хай так Але ж воно миле дівчатам:
674] Що так їх вабить, на те начебто з примусу йдуть.
675] Силою схилиш до втіх - усяка зрадіє тій силі;
676] Навіть зухвалість ота - гарний даруночок їй.
677] А не торкнешся, хоч міг, - удаватиме радість обличчям,
678] Серцем до тебе, однак, - певен я, - чутиме жаль.
679] Силою Фебу взяли, та й сестра її звідала силу, -
680] Й не нарікали на тих, хто перемогу здобув.
681] Річ усім знана, а все ж не зайве про те нагадати,
682] Як із Гемонії муж взяв Лікомеда дочку.
683] Вже пастухові-судді горезвісну дала нагороду
684] Перша з-між трьох, що зійшлись побіля Іди богинь.
685] Вже із далеких країв прибула до Пріама невіста -
686] Впевнено в Трої самій грецька осіла жона.
687] Вслід за ображеним мужем тоді поклялось усе військо
688] Еллінів: біль одного спільною справою став.
689] Сам же Ахілл (був би сором, якби то не з волі Фетіди!)
690] Одягом довгим ховав стать чоловічу свою.
691] Чим, Еакіде, ти руки зайняв? У мистецтві Паллади,
692] Не у прядінні, шукай слави гучної собі!
693] Що тобі кошики ті? До щита в тебе здатна лівиця,
694] В правій, що нею вкладеш Гектора, - вовни клубок?
695] Нум веретено одкинь, що намотує нитку марудну, -
696] Списом тобі потрясать, що з Пеліонських гаїв.
697] З Деїдамією в спальні одній випадково лишившись,
698] Пристрасті не вгамував - сам себе видав Ахілл.
699] Силою (вірити слід) була тут же подолана діва,
700] Потай жадала й сама, щоб подолали її.
701] "Не покидай!" - зупиняла Ахілла, що йти поривався,
702] Вже ж бо не прядку в руці - грізне оружжя тримав.
703] Де ж те насильство тепер? Чому так ласкаво вмовляєш,
704] Деїдаміє, того, хто тебе силою взяв?
705] Так-бо вже є воно: жінка соромиться діло почати, -
706] Як же їй мило зате згодом оддатись йому!
707] Декотрі з чоловіків, шанувальники власної вроди,
708] Ждуть, поки жінка сама кине їм перше слівце.
709] Ні! Чоловік підійти має першим, йому слід просити,
710] їй - доброзичливо те, що попрохали, сприйнять.
711] Щоб піддалась, попроси: над усе прохання їй милі;
712] Як закохавсь, розкажи, далі - бажання розкрий.
713] Таж героїнь стародавніх благать не цуравсь і Юпітер,
714] Першою жодна з красунь до Громовержця не йшла.
715] Може, відчуєш до тих умовлянь твоїх нехіть у неї -
716] Стримайсь на деякий час, щезни їй з-перед очей.
717] Вабить - що в руки не йде; викликає відразу - що липне:
718] Менше набриднеш ти їй - більше захоче тебе.
719] Значить, у хіті своїй зізнавайсь не одразу й не завжди:
720] З дружби, мов з зав'язі цвіт, хай визріває любов.
721] Я помічав: неприступна - шовковою з часом робилась,
