— Його більше немає з нами, — відказав Тоні. — Його застрелив за прилавком грабіжник. — Помовчавши, додав: —Афроамериканець.
— Мені дуже шкода, — автоматично бовкнув Абдул, міркуючи тим часом над словами Тоні.
Аннабелль зняла напругу, завівши розмову про роботу, і решту вечора Абдул переважно слухав. Згодом вона прийшла до нього в піжамі, й усю ніч вони пролежали в обіймах одне одного, хоч і не кохалися.
Оселитися разом їм не судилося. Тоні не дав їм грошей на завдаток, але це був лише початок сімейної кампанії з протистояння цьому шлюбу. Бабуся взагалі перестала розмовляти з Аннабелль, а брат погрожував, що з Абдулом розберуться його «друзі». Щоправда, довідавшись, де працює Абдул, він припнув язика. Аннабелль присягалася, що ніколи не здасться, проте конфлікт отруїв їхнє кохання, і замість жити в гармонії, вони опинилися в умовах війни. Неспроможна більше витримувати все це, Анн зрештою порвала з ним.
Тоді Абдул повідомив Управління, що готовий працювати під прикриттям за кордоном.
Tao Тін вийшла з ванної, замотана в рушник. Іншим обгорнула волосся. Чан Кай відірвався від газети, яку читав на планшеті, лежачи в ліжку. Вона відчинила всі три шафи й глянула на свій одяг. За мить скинула обидва рушники на підлогу.
П’яніючи від її голизни, він подумав, як йому поталанило. Мільйони телеглядачів обожнювали її недарма. Вона була бездоганна. Тіло струнке й витончене, шкіра відтінку слонової кості, волосся—темне, розкішне.
А ще їй не бракувало почуття гумору.
Не обертаючись, сказала:
— Я знаю, куди ти дивишся.
Він гигикнув.
— Я читаю «Женьмінь Жибао», — відказав він, удаючи обурення.
— Брешеш.
— Звідки ти це взяла?
— Вмію читати твої думки.
— Це якась чарівна сила.
— Я знаю, про що думають чоловіки.
— Звідки?
— Бо всі вони думають про одне.
Одягнувши спіднє, Тін взялася оглядати вбрання на вішаках. Каєві було соромно отак вилежуватися, милуючись нею. У нього бо стільки справ — особистих і державних. Та не міг відірвати погляду.
Сказав:
— Хіба не байдуже, що вибрати? На студії тебе одразу перевдягнуть у якийсь пишний костюм.
Часом душу йому ятрили підозри, що дружина чепуриться для симпатичних молодих колег-акторів. З ними ж бо мала значно більше спільного, ніж із ним.
Тін відповіла:
— Те, як я вбрана, дуже важливо. Я — зірка, і люди вважають мене особливою. Водії, портьє, прибиральники, садівники та їхні родичі й друзі. «Вгадай-но, кого я сьогодні бачив: саму Тао Тін! Так, ту саму, з “Кохання в палаці”!» Не хочу, щоб говорили, ніби в житті я не така гарна.
— Аякже, розумію.
— Та й на студію я їду не відразу. Сьогодні знімають велику бойову сцену, і я знадоблюсь їм не раніше другої.
— Що пороблятимеш у вільний час?
— Піду з мамою на закупи.
— Чудово.
Тін була близька зі своєю матір’ю, Цао Аньні, теж актрисою. Вони щодня розмовляли телефоном. Батько Тін загинув в автотрощі, коли їй було тринадцять. А мати через ту аварію стала кульгавою, що й поклало край її кар’єрі. Утім, вона знайшла нове покликання в дубляжі.
Каєві Аньні подобалася.
— Тільки не води її забагато, — сказав він Тін. — Мати не зізнається, але в неї досі болить нога.
Тін усміхнулася.
— Знаю.
Ну звісно, знає. А він узявся повчати її, як піклуватися про власну матір. Хай як намагався не розмовляти з Тін по-батьківськи, та воно все одно часом проскакувало.
— Вибач, — мовив він.
— Я рада, що ти про неї дбаєш. Та й подобаєшся їй. Вона вважає, що після її смерті ти піклуватимешся про мене.
— Так і буде.
Нарешті визначившись, Тін натягнула пару вилинялих синіх джинсів.
Кай, не зводячи з неї погляду, подумав про день прийдешній. Має зустрітися з високопосадовим агентом.
На обідній час було заплановано політ у Яньдзі, невелике місто біля кордону з Північною Кореєю. Хоч у відділі міжнародної розвідки Кай був керівником, він і досі особисто вів кількох найважливіших агентів із тих, яких завербував сам, коли обіймав нижчу посаду. Серед них — північнокорейський генерал Хам Хасун, який ось уже кілька років лишався найкращим інформатором Ґвоаньбу про події в Північній Кореї.
А Північна Корея була найбільшою слабиною Китаю.
Драконів м’який живіт, Ахіллесова п’ята, Суперменів криптоніт — до неї пасувала будь-яка метафора фатальної вразливості дужого тіла. Хоч і головні союзники, північнокорейці були вкрай ненадійні партнери. Кай бачився з Хамом регулярно, а поміж тим у разі нагальної потреби вони могли домовитися і про додаткову зустріч. Сьогоднішня була звичайною, та однаково важливою.
Тін одягла яскраво-синій світшот і взула ковбойські чоботи. Кай глянув на годинник біля ліжка й підвівся.
Хутенько помившись, убрався в діловий костюм. Поки збирався, Тін поцілувала його на прощання й пішла.