Потім слідував жорстокий опис зґвалтування та смерті Інес, після чого Хіларі несподівано увійшов в зовсім інший – вищий і тонший – нарративний реєстр. Він використав витончені слова та метафори, щоб описати давньогрецький міф, у якому Алкестида принесла себе в жертву Аполлону та добровільно померла, щоб її чоловік Адмет міг насолоджуватися вічним життям.
Саме тоді, коли хлопці перевели подих і почали відчувати аристотелівський катарсис, Хіларі взяв жахливу ноту.
Настала тиша. Через мить розігралася буря. Колеги Хіларі не могли стримати аплодисментів та вигуків. Вони здійняли такий шум, що вчитель із великим циркулем у руці заглянув у клас, щоб перевірити, чи все в порядку в сусідній кімнаті.
Таких щирих і захоплених оплесків Скриптор давно не чув.
Коли знову запала тиша, він побачив, як усі очі дивляться на нього. Сповнені напруги та очікування. Настав час його відгуку. У цій урочистій обстановці він міг підняти Хіларі на небо або зіштовхнути його в безодню. Він зважився на останнє.
– Ну… — повільно сказав він. – Це було жахливо, це було огидно. Справжнісінький порнографічний пандемоніум.
Тимон Петрі знав одне: так легко він не здасться, він буде боротися до кінця.
Чоловік стояв біля величезного вікна свого офісу на п’ятдесятому поверсі хмарочоса "Скай Тауер" і дивився на місто, яке після обіду поволі вкривалося м’якою шапкою хмар. Він помітив це метеорологічне явище, зміг його описати і навіть передбачити. У нього була приголомшлива перспектива світу перед очима, він помічав невидимі рухи хмар, міг реагувати і пристосовуватися до змін.
– Ну, власне, — прошепотів він, проводячи рукою по краватці. – Чому мене не попередили про цих бразильських сучих синів?
Двері його кабінету раптом відчинилися. І в них стояв той, хто мав це зробити.
– Ви ще тут, пане президенте? – запитав Рампракаш, його розвідник, інтернет-детектив, довірена особа для особливих доручень.
Індус штовхнув ногою по килиму пластикову коробку з чорними ручками. Вона була порожня.
– Це для ваших особистих речей, — сказав він. – Дозвольте представитися. Джаяпал Рампракаш. Новий президент майбутнього нижньосілезького відділення Альфомеги.
В очах Петрі спалахнуло розуміння. Із запізненням він зрозумів, чому не чув навіть найменших чуток про війну, яку його компанії оголосив бразильський неприятель. Він нічого не знав про тактику та стратегію ворога, тому що Рампракаш, який мав захищати його від них, заблокував усю інформацію та ознаки шторму. Як віце-президентові компанії, йому були надані всі повноваження. І це саме він підписав акт про капітуляцію, який водночас виявився і актом номінації самого себе – підлий зрадник отримав свої срібняки і став намісником бразильців.
До кабінету увійшла Паула Калужа.
— А це віце-президентесса. – На смаглявому обличчі Рампракаша блиснули зуби. – Будь ласка, покиньте наш новий кабінет?
– Ваше звинувачення суперечить тому, що ви сказали нам на першому уроці. – Хіларі стояв перед кафедрою Скриптора блідий від напруги й хвилювання. – Ви самі казали, що немає табуйованих тем, що ми можемо писати про секс… А тепер пан каже: це огидний пандемоніум? Що тут огидного? Секс? Тема, яку пан дозволив на першому уроці, раптом виявилася неприйнятною на п'ятому? То чого ми тут маємо триматися? Про що говорити? Хтось, як я, напише в добрій вірі, присвятивши роботі всю ніч, бажаючи вразити пана… Хтось напише на тему А, а пан скаже: тема А неприйнятна?
Учитель сидів, не зворушений цими словами, й ледь помітно посміхався. Нещодавні вигуки хлопців були потужними, аплодисменти — палкими, похвала — щирою й пафосною. Випади учня, які прийшли зараз, були влучними, але він відбивав і не такі.