Останніми тижнями все йшло добре. Гнобитель, який засипав його санскритськими текстами, замовк, Тимон Петрі справно платив за уроки, юний бунтар поводився на них пристойно, а комісар дізнався надзвичайно цікаву історію Наталії Підгребеннюк, її молодої подруги Клавдії та їхнього спільного коханця Титуса.
Ця історія була ідеальною для сольного оповідання, і Скриптор пообіцяв собі, що колись її використає. Звичайно, "колись" означало "у далекому майбутньому". Письменник усвідомлював, що його нещасливий виступ, під час якого він назвав Хіларі "педиком", усе ще мав власне життя в інтернет-групах і фактично заблокував йому доступ до кращих логоменеджерів. З болем у серці він погодився з Матеушем Віташеком, який запропонував йому тепер використовувати свої нарративні звички в гематомахії чи порномахії. І чекати кращих часів.
– Я б це зробив, — прошепотів він собі, роблячи ще один ковток кави. — Так... Я б себе погубив, якби не Тимон. Він врятував мене від падіння.
Із сумом, але й певним задоволенням він думав про Віташека, який нещодавно оголосив себе банкрутом. Йонаш вчора попередив його, що логоменеджер став ненависником у його профілі в соціальних мережах. Він плакав крокодилячими сльозами та звинувачував пана Чжоу в нелояльності та удаваній підтримці, яку він назвав "поцілунками Юди".
Серед усього цього зніяковілого скиглення та стогону пролунав ще й різкий напад на Скриптора, без згадування його імені. Там Віташек образив невизначеного логомаха, назвавши його "зіркою наррації, що заходить", "старим п’яницею та розпусником", "нелояльною людиною, яка не дотримується своїх домовленостей", і "крипто-клерикалом, який не може втриматися від гомофобних зауважень". Хоча ім’я письменника ніде не згадувалося, у громаді всі знали, про кого йдеться.
Скриптора дуже потішали ці терміни, особливо "крипто-клерикал", які чітко показували, що у Маті щось було з головою. Так називати письменника в той час, коли зізнання в християнстві зачиняло двері до салонів, очевидно, мало бути болючим ударом. Однак це виявилося палкою з двома кінцями, на що Віташеку вказав сам Тимон Петрі в статті, опублікованій на галузевому порталі Logo-logo. "Кожен, хто хоч поверхнево знає вподобання Скриптора і читав його інтерв’ю, в яких він десятиліттями безжально і жорстоко нападає на всі релігії, — писав Петрі, — повинен запропонувати Матеушу Віташеку сунути голову під струмінь холодної води".
Тому Скриптора не бентежили ні скарги Віташека, ні звіт комісара, який він знову почав читати того ранку. Він не боявся логоменеджера і не бачив зв’язку між коптськими написами Нкубе про якогось володаря безодні без птахів і таємничими повідомленнями на санскриті. Мабуть тому, що індійський професор досі їх не переклав.
Ніщо не могло зіпсувати йому сьогоднішній сонячний день, навіть читання текстів комісара, які він обіцяв переглянути та додати вказівки – за домовленістю, яку уклав із колишнім поліцейським. Що б не сталося, він мав якось відплатити йому за цікаву інформацію, яку той привіз із Кракова.
Отже, з ранку він читав записки старого колишнього поліцейського, які йому і не подобалися і в ніякій мірі не цікавили.
Найбільше його дратували претензійні, псевдо-філософські висновки, якими письменник намагався
Рецензент, однак, придушив своє небажання. Домовленості треба дотримувати. Він пообіцяв детективу, що вони обговорять його літературні претензії, коли той повернеться з наступної подорожі — з Варшави та з Сахаравіля, куди він виїхав цього ранку.
Цілий ранок Скриптор провів, читаючи перші літературні твори комісара, багато палив, жував горіхи, чіпси й бутерброди й конспектував, поки нарешті не пробила друга година.
Потім його смарт-перстень злегка завібрував і спалахнув синім. Скриптор виглянув у вікно. Там уже був автон, який також блимав, вказуючи на те, що готовий забрати пасажира.
Весело насвистуючи, Скриптор начепив фонокуляри на ніс і рушив до дверей. Він був упевнений, що його чекає гарний день.
Коли він сідав у машину, на внутрішніх лінзах фонокулярів з’явилося повідомлення від Йонаша.
Після цих слів йшло посилання на якусь статтю.
Це його дуже стурбувало. Чи могло бути так, що Петрі з якоїсь причини хотів відкликати своє замовлення? Ці причини незабаром з'ясувалися. Стаття, на яку Йонаш додав посилання, містила приголомшливі новини про банкрутство Тимона Петрі та поглинання його компанії бразильським концерном Alphomega.
Це означало, що урок логотехніки, на який він збирався, міг виявитися останнім у його житті.
І що він втрачає єдине джерело утримання.